mountauin sized

18.09.2014
Як трактувати особливий статус Донецької та Луганської областей

Логотип издания

Прийняття Закону, який передбачає особливий порядок самоврядування та фактично амністує винних у злочинах на сході, викликав шквал дискусій та емоційних оцінок.

Особливу критику спричинив порядок його прийняття, в якийсь особливий та загадковий спосіб – в закритому режимі. Такий формат не дає можливості чітко встановити, хто і як голосував. Зазначене дало можливість критикам Закону сумніватися в наявності достатньої кількості голосів «за» та поставити його поряд з диктаторськими законами 16 січня 2014р.

Важко аналізувати положення цього акту без емоцій, зважаючи на тисячі загиблих та сотні тисяч волонтерів, які включилися в процес боротьби за країну. Разом з тим, пропонуємо оцінити його ключові положення з точки зору можливих правових наслідків, через призму принципів публічного права та державного управління.

По-перше, на певних територіях передбачається спеціальна, відмінна від всієї країни, особлива форма самоврядування. Цитую – «цей Закон визначає тимчасовий порядок організації місцевого самоврядування, діяльності органів місцевого самоврядування. Законодавство України в окремих районах дії особливого порядку місцевого самоврядування діє з урахуванням особливостей, визначених цим Законом».

Таким чином, мова йде про потенційне утворення особливих адміністративних одиниць, що інсинуюють поза системою адміністративно-територіального устрою, і в яких частково не діє законодавство України. Ці органи матимуть окремі повноваження щодо впливу на роботу прокуратури, суду, міліції, навіть передбачається створення відмінної від країни системи економічних відносин.

Більш того, передбачається, що ці «унікальні» органи місцевого самоврядування будуть мати спеціальний імунітет. Закон забороняє дострокове припинення повноважень депутатів місцевих рад, що будуть обрані 7 грудня цього року.

Широке трактування, зацікавленими сторонами, норм Закону помножене на їх імунітет може спровокувати будь-яку деструктивну активність «народнихобранців», які ще вчора зі збройною займалися новітнім «державотворенням».

Існування таких спеціальних представницьких органів дає можливість легітимізувати будь-які рішення, від самовизначення та оголошення незалежності навіть до офіційного звернення до третьої сторони про військову допомогу.

Нагадаю, що правовою підставою відокремлення Криму було рішення референдуму, що був призначений Верховною радою Криму під пильним наглядом «зелених чоловічків».

По-друге, Законом передбачається особливий порядок формування органів прокуратури та суду. Закон містить фразу, «в окремих районах Донецької та Луганської областей законами України запроваджується особливий порядок призначення керівників органів прокуратури і судів, який передбачає участь органів місцевого самоврядування у вирішенні цих питань».

Втручання в компетенцію центральної влади щодо формування суду та прокуратури, це вже не децентралізація влади, навіть не федералізація. Це значно ширше, це містить ознаки конфедерації та максимально широкої федералізації на зразок США.

По-третє, передбачається створення спеціального озброєного формування– народної міліції. Фактично мова йде про потенційну легалізацію існуючих збройних угрупувань.

Читаємо закон, «в окремих районах Донецької та Луганської областей рішенням міських, селищних, сільських рад створюються загони народної міліції, на які покладається реалізація завдання з охорони громадського порядку в населених пунктах цих районів. Координація діяльності загонів народної міліції з охорони громадського порядку в населених пунктах здійснюється відповідним сільським, селищним, міським головою».

Чи не означає це, що держава фактично погодилась віддати монополію на збройну форму охорони правопорядку?! На території держави виникне озброєне угрупування, що не підконтрольне центральній владі, чисельність та особовий склад якого навіть не буде їй достеменно відомий.

Звертаю увагу, що керівництво цими загонами буде здійснюватися міськими та селищними головами, тобто одноособово, що повністю виключає вплив проукраїнсько-налаштованих депутатів, навіть якщо вони там будуть. Треба бути реалістами. Люди, які відчувають себе громадянами України, були змушені виїхати з зазначених територій і, участь у виборах 7 грудня приймати не будуть. Тому немає сумніву, який склад органів самоврядування ми отримуємо на цих територіях.

За задумом розробника, метою прийняття Закону є відновлення правопорядку, конституційних прав і свобод громадян. Натомість, результатом може бути – створення альтернативної системи державного порядку поза межами Конституції.

Опоненти вкажуть, що в моїх висновках багато слів «потенційно» та «можливо» , що норми Закону носять загальний характер і потребують прийняття додаткових законодавчих актів. Одночасно погоджуючись з цим, зазначу – Закон є небезпечним прецедентом для решти регіонів країни та дає можливість створення штучних правових підстав (легітимізація) для вчинення дій направлених на підрив державності та створення штучного конфлікту. Зазначений конфлікт, не обов’язково збройний, завадить державі повноцінно реалізовувати зовнішню політику та інтегруватися, як до ЄС, так і до системи колективної безпеки.

Тішить лише одне, що за нашою старою традицією, суворість українського закону компенсується необов’язковістю його виконання. У Закону є шанс залишитися нереалізованою декларацією, яку не виконує ні держава, ні суспільство, ні «спеціальні території».

(за матеріалами forbes.ua

Визнання:

bl-logo-dana 2 3 large 2 9 LOGO ULF 2016