mountauin sized

14.04.2017
Як зняти арешт з вилученого під час обшуку майна

Логотип издания

Головною метою проведення такої слідчої дії як обшук є пошук доказів, предметів, знарядь злочину та іншого майна, яке має відношення до злочину.

Однак дуже часто за результатами проведення обшуку співробітники правоохоронних органів вилучають не тільки речі і документи, що відносяться до злочину, але і ніяк не пов'язане з розслідуванням майно.

Таким чином, власнику вилученого майна доводиться проходити малоприємну процедуру його повернення.

Нечіткі формулювання

У більшості випадків, дозвіл суду на проведення обшуку має вельми узагальнені характеристики речей і предметів, які планується відшукати. Наприклад - «Гроші, цінності та інше майно, здобуте злочинним шляхом», «документи, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення». Такі нечіткі формулювання можуть використовувати як правоохоронні органи під час вилучення майна, так і адвокати при поверненні вилученого майна.

Все вилучене під час обшуку майно, можна розділити на дві категорії: (1) майно, прямо зазначене в рішенні суду і (2) майно яке не зазначено в ухвалі, яке є тимчасово вилученим майном.

При цьому, в разі тимчасового вилучення майна, слідчий або прокурор повинен подати в суд клопотання про арешт такого майна протягом 48 годин після його вилучення. Якщо вони цього не роблять майно повинно бути негайно повернуто законному власнику.

Тимчасово вилучене

Таким чином, у разі вилучення майна, яке не було зазначено в ухвалі суду, можливі наступні варіанти розвитку подій: (1) слідство звернулося з клопотанням про арешт майна і такий арешт задоволений; (2) суд відмовив у задоволенні арешту тимчасово вилученого майна; (3) слідчий не звернувся з клопотанням про арешт в 48 годинний термін.

У першому випадку для повернення майна можливо оскаржити його арешт - через апеляційний суд або у суді першої інстанції. У другому, частина 3 статті 173 Кримінального процесуального Кодексу (КПК) України прямо передбачає, що відмова в задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою його негайне повернення власнику.

У третьому разі, не повертаючи таке майно особі, у якої його було вилучено, слідчий робить бездіяльність, прямо передбачену пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК України.

Скарга власника

Так, в разі неповернення тимчасово вилученого майна власник такого майна може подати скаргу на слідчого / прокурора, слідчому судді. Для цього відзначимо ряд практичних моментів:

1. Необхідно підтвердити факт законної власності (володіння) таким майном. Це можуть бути договори купівлі-продажу, оренди, а так само інші докази, які прямо або опосередковано підтверджують законність придбання і володіння майном.

Відзначимо, що сам факт того, що майно вилучили безпосередньо у особи, не означає, що особа є його законним власником (господарем).

2. Для підтвердження обґрунтованості скарги доречно отримати повідомлення з суду про те, що слідчим / прокурором не подано клопотання про арешт тимчасово вилученого майна в термін (наприклад, направивши відповідний адвокатський запит).

Зазначена дія скоротить термін розгляду скарги і нівелює необхідність запитувати такі відомості судом самостійно.

3. Для вказівки саме протизаконного і навмисного характеру бездіяльності, перед подачею скарги в суд необхідно подати клопотання про повернення майна слідчому / прокурору.

Тільки після закінчення строків, передбачених статтею 220 КПК України (термін на розгляд клопотань слідством), необхідно подавати скаргу на бездіяльність сторони обвинувачення за неповернення майна. В протилежному випадку, існує практика, коли суд відмовляє в задоволенні скарги.

4. Незважаючи на те, що частина 1 статті 304 КПК України встановлює 10 денний термін подачі скарги з моменту вчинення бездіяльності, відповідно до позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ), відображеної в Узагальненнях «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора в ході досудового розслідування »« бездіяльність щодо неповернення майна слід віднести до категорії тривають ... така бездіяльність має лише початковий момент, проте не має не кінцевого терміну ».

Таким чином, фактично, термін подачі скарги на таку бездіяльність слідчого обмежений лише датою повернення тимчасово вилученого майна.

Слід звернути увагу, що, як правило, правоохоронні органи мотивують законність неповернення тимчасово вилученого майна тим, що таке майно визнано речовим доказом.

Але згідно з позицією ВССУ в уже зазначених узагальненнях про те, що «якщо такі докази були отримані під час обшуку і не були вказані в ухвалі про обшук як майно, для виявлення якого надано дозвіл на обшук, визнання такого майна речовими доказами без звернення з клопотанням про його арешт не може вважатися належним порядком забезпечення правомірності володіння відповідним майном органами досудового розслідування ».

Майно, зазначене у визначенні

Складніша ситуація з поверненням майна, яке так чи інакше зазначено у визначенні. Фактично, правовий статус такого майна не визначено, оскільки воно (1) не є тимчасово вилученим; (2) не заарештовано в порядку, передбаченому статтею 171 КПК України.

Існує два підходи до повернення такого майна:

1. Формально довести, що майно прямо не вказано в ухвалі про дозвіл на обшук і повернути як тимчасово вилучене.
Саме в даному випадку нечіткість формулювань визначення про дозвіл на обшук, можуть використовувати адвокати.
2. Подати скаргу на бездіяльність слідчого / прокурора в частині не вчинення процесуальних дій, які він зобов'язаний був зробити у встановлений термін, а саме - повернути вказане майно, оскільки воно не має відношення до злочину.

У такій скарзі необхідно вказати:

  • Докази законності придбання (володіння) таким майном;
  • Відсутність підстав вважати, що зазначене майно має відношення до злочину (придбання до ймовірного скоєння злочину, законність коштів, на які придбано таке майно і т.д.);
  • Невідповідність і необґрунтованість обмежень права власності (володіння) таким майном з цілями кримінального провадження. Тут необхідно посилатися на практику Європейського суду з прав людини, зокрема «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», «Іатрідіс проти Греції», «Спорронг і Льонрот проти Швеції», «Кушоглу проти Болгарії» і «Антріш проти Франції».
  • Додатковим аргументом буде служити те, що вилучене майно необхідно використовувати у господарській або професійній діяльності, а його неповернення може зупинити виробництво / професійну діяльність.

Можна зробити висновок, що існують дієві механізми повернення незаконно вилученого майна. Для забезпечення позитивного результату, необхідно довести (1) законність придбання майна; (2) бездіяльність слідства; (3) відсутність причетності майна до ймовірного злочину, і відсутність «справедливого балансу» між цілями досудового розслідування і правами власника.

Олександр Лук'яненко спеціально для видання «Юридична практика»

Визнання:

bl-logo-dana 2 3 large 2 9 LOGO ULF 2016