mountauin sized

27.06.2017
Особливості вручення письмового повідомлення про підозру

Логотип издания

Недосконалість інституту вручення повідомлення про підозру є вагомою проблемою кримінального процесу та неухильно призводить до порушення презумпції невинуватості

Повідомлення про підозру – одне з найважливіших процесуальних рішень органу розслідування, за результатом прийняття якого конкретна особа набуває «особливого правового статусу».

Однак, непоодинокі випадки свавілля органів розслідування, зокрема порушення порядку вручення такого повідомлення, призводять до порушення основних принців кримінального процесу та обмеження конституційних прав громадян.

Саме тому, даний етап розслідування вимагає від сторони обвинувачення не просто досконалого знання процесуального законодавства, але й вміння застосувати його на практиці.

Способи вручення підозри

Виходячи зі змісту частини 1 статті 42 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України, підозрюваною є особа, якій у порядку, передбаченому КПК України, вручено повідомлено про підозру.

При цьому, найбільш гострою є дискусія щодо можливих законних способів повідомлення особі про підозру, адже норми КПК України зазначену процесуальну дію регламентують неоднозначно.

Так, за загальним правилом, письмове повідомлення про підозру вручається особі в день його складення слідчим або прокурором.

У разі неможливості вручити особисто, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений для виклику та приводу особи (Глава 11 КПК України, статті 135, 136), тобто шляхом:

  • надіслання поштою, електронною поштою;
  • врученням під розписку дорослому члену сім’ї чи іншій особі, яка з нею проживає «для передання»;
  • врученням житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Таким чином, КПК України містить вичерпний перелік способів, з дотриманням яких, повідомлення про підозру може бути вручене.

Однак, «вручено» не означає «отримано», а отже доцільно враховувати вимоги щодо належного підтвердження отримання або ознайомлення особою зі змістом повідомлення про підозру іншим шляхом.

І тут випадки порушення прав осіб, зі сторони обвинувачення, набувають все більш систематичного характеру.

По-перше, щодо надіслання письмового повідомлення про підозру поштою.

У цьому контексті необхідно чітко визначити конкретний момент, з якого особа набуває статусу підозрюваного:

  • з моменту направлення засобами поштового зв’язку чи
  • з моменту фактичного вручення потенційному підозрюваному поштового відправлення з повідомленням про підозру.

Аналіз положень КПК України дає підстави стверджувати, що направлення особі повідомлення про підозру засобами поштового зв’язку відповідатиме вимогам КПК України лише у випадку вручення поштового відправлення особисто підозрюваному.

Так, згідно частини 1 статті 136 КПК України, належним отриманням підозри є виключно розпис особи, у тому числі на поштовому повідомленні.

Тому, сам лише факт направлення поштою повідомлення про підозру, не є доказом належного вручення особі такого повідомлення.

Таким чином, особа набуває статусу підозрюваного з моменту вручення їй особисто поштового відправлення, а не з моменту відправлення такого повідомлення слідчим.

Однак, на даний час, ми спостерігаємо непоодинокі випадки, за яких, слідчий направляє особі повідомлення про підозру поштою, після чого негайно вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування. Нажаль, інколи ситуація складається і навпаки.

По-друге, надіслання повідомлення про підозру на електронну адресу.

Даний спосіб вручення є виключним та на практиці зустрічається вкрай рідко. Однак, має право на існування.

Отже, у випадку направлення повідомлення про підозру на електронну адресу, воно вважається отриманим виключно у випадку направлення особою зворотного листа, що підтверджує отримання підозри.

По-третє, щодо вручення повідомлення про підозру дорослому члену сім’ї для передання.

Стаття 135 КПК України передбачає можливість вручення повідомлення про підозру дорослому члену сім’ї особи для подальшої передачі.

Вичерпний перелік осіб, які є членами сім’ї, який використовується судами, визначений статтею 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Так, це можуть бути особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

При цьому, вручення повідомлення про підозру будь-якій іншій, сторонній особі (брату, водію, охоронцю тощо) є незаконним та не тягне за собою набуття особою статусу підозрюваного.

Вказана позиція неодноразово підтверджена судовою практикою.

Зокрема «у випадку, якщо особа з тих чи інших причин не отримала відповідного документа або у слідства немає належного підтвердження про такий факт – то особа не може бути підозрюваною, оскільки їй не повідомлено про підозру» (ухвали Печерського районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року у справі № 757/10129/16-к, від 10 лютого 2017 року у справі № 757/3848/17-к, від 8 грудня 2016 року у справі № 757/43030/16-к, ухвала Рівенського міського суду від 11 січня 2016 року у справі № 569/81/16-к).

Отже, резюмуючи викладене, особа набуває статусу підозрюваного, незалежно від способу вручення, виключно після особистого отримання повідомлення про підозру.

Неналежне набуття статусу

Після вручення особі письмового повідомлення про підозру, з порушенням статей 278, 135, 136 КПК України, особа автоматично підпадає під ризик низки процесуальних дій відносно неї.

Зокрема, органам розслідування «відкриті двері» для накладення арешту на майно такої особи, оголошення в розшук, звернення до суду з клопотанням про привід та обрання запобіжного заходу тощо.

Однак, відстоювання у суді позиції неналежного вручення особі повідомлення про підозру та не набуття статусу підозрюваного, може стати вагомим аргументом для винесення судом ухвали про відмову у задоволення вказаних клопотань.

Так, слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва було скасовано постанову органів розслідування про зупинення досудового розслідування з підстави не вручення повідомлення про підозру, в рамках КПК України.

Висновок

Підсумовуючи викладене, приходимо до висновку, що недосконалість інституту вручення повідомлення про підозру є вагомою проблемою кримінального процесу та неухильно призводить до порушення презумпції невинуватості.

Саме тому, з метою забезпечення дотримання та захисту прав людини, нагальною є потреба подальшого аналізу, вдосконалення, а також деталізованого роз’яснення поняття «належного вручення та отримання» повідомлення про підозру на законодавчому рівні.


Євгенія ПОДА, юрист VB PARTNERS - cпеціально для «Судового вісника»

Визнання:

bl-logo-dana 2 3 large 2 9 LOGO ULF 2016