Російський бізнес, в тому числі афілійований з вищим керівництвом держави-окупанта, з 1991 року глибоко вкорінився в Україні. Активів, які належать росіянам в Україні, дуже багато.
Природньо, що після початку війни в 2014 році та її активізації в 2022 році постало питання стосовно бізнесу російських РЕР в Україні.
Після початку повномасштабного вторгнення як в Україні, так і у світі, лунає заклик до конфіскації активів росіян та спрямування отриманих коштів на відбудову України.
Однак, найпершою перепоною для швидкого досягнення цієї мети є непорушність права власності. Неможливо конфіскувати майно лише за фактом належності до певного громадянства, раси, кольору шкіри чи політичних переконань.
Український парламент у квітні минулого року прийняв закон про націоналізацію майна росіян та російських юридичних осіб (законопроєкт 7169). Цей закон передбачає швидкий позасудовий шлях націоналізації активів за рішенням КМУ-РНБО-Президента. Однак, вже більше року він не підписаний Президентом та не набрав законної сили.
Разом з тим, в Україні існує декілька легальних та відносно швидких процедур для конфіскації активів росіян.
Процедура перша – найбільш швидка та проста
Минулого року Закон України «Про санкції» було доповнено новою процедурою – стягненням активів в дохід держави. Безумовно, цей механізм є важливим та необхідним.
Підстави чітко визначені та зводяться, в цілому, до активної підтримки країни окупанта та агресії проти України (сплата податків в рф, заклики до агресії чи активна участь в ній, в тому числі шляхом участі в прийнятті рішень проти України тощо).
Застосування такої націоналізації передбачає:
- Прийняття рішення РНБО про застосування до особи санкції у вигляді блокування активів.
- Введення рішення РНБО в дію Указом Президента.
- Розшук активів підсанкційної особи. За даний напрямок відповідає Міністерство юстиції України у взаємодії з іншими органами.
- Подання Мін’юстом позову про застосування санкції – стягнення активів в дохід держави. Такі справи розглядаються Вищим антикорупційним судом в особливому, прискореному порядку.
Така процедура активно застосовується та вже має реальні результати. Всього розглянуто та задоволено більше 30 позовів Мін’юсту. Перелік активів різний: від транспорту та квартир до великих підприємств.
Так, націоналізовано гірничодобувні підприємства (Демурінский ГОК, бенефіціар – М.Шелков), банки (PinBank, Є. Гінер), нерухомість (частка в ТРЦ Ocean Plaza, А. Роттенберг) та інші активи.
Зараз розглядається гучна справа до бенефіціарів групи VS Energy, в якій беруть участь понад 100 осіб. В переліку активів, щодо яких подано позов: обленерго, готелі, КЗРК, промислові та інші підприємства.
Враховуючи, що санкції застосовані до більш ніж 10 000 осіб, перелік буде тільки збільшуватись.
Основною перевагою та одночасно недоліком цієї процедури є її відносна легкість та швидкість.
Процедура застосування санкцій в Україні детально не врегульована. Застосування санкцій відбувається без обґрунтування чи перевірки доказів, на підставі узагальнюючих довідок різних органів.
Така процедура відповідає природі інструменту – швидке запобігання загрозі національним інтересам. Так відбувається у всьому цивілізованому світі, де передбачений санкційний механізм. Та й санкції, за своєю суттю, є більше політичним, а не юридичним процесом.
Однак, в цій швидкості іноді допускаються помилки, а застосування санкцій може бути необґрунтованим. При цьому, не існує ефективної процедури перегляду чи скасування санкцій. Фактично, процедура відбувається в ручному режимі та, іноді, з очевидним зловживанням. Судові процеси щодо оскарження рішень про застосування санкцій тривають роками.
Другим недоліком є особлива процедура розгляду цих справ. Зрозуміло, що швидкість в даних справах продиктована політичною доцільністю.
В той же час, навіть нові продовжені строки для розгляду цих справ не є реалістичними. (Минулого тижня прийнято закон, який встановив 30 днів на розгляд справи, замість 10).
Хоча стандарт доказування в даних справах є спрощеним, деякі справи містять десятки томів, які суду потрібно дослідити й витратити на це сотні годин. В той же час, у ВАКС є ще й інші справи, які так само потребують розгляду.
Як наслідок, зі збільшенням кількості процесів може виникати ситуація, в якій стягнення активів буде застосовуватись помилково.
Окрім того, очевидно, що питання легальності такої спрощеної процедури буде переглядатись міжнародними судовими інстанціями: Європейським судом з прав людини та інвестиційними арбітражами. Є ризик, що ці установи не погодяться з перевагою політичної доцільності перед належною процедурою, а рішення про націоналізацію будуть переглянуті через роки не на користь України.
Саме тому доцільно передбачити відносно швидку процедуру перегляду санкцій в досудовому порядку. Особа, до якої застосовані санкції може надати докази безпідставності їх застосування, а держава – самостійно виправити помилку та поновити порушені права.
Процедура друга, про яку, чомусь, всі забувають
Конфіскація у кримінальному провадженні – це звичайна процедура притягнення до відповідальності за злочини, якщо покаранням передбачена конфіскація майна.
Така процедура є більш складною та тривалою, однак більш обґрунтованою.
Застосування конфіскації можливо лише за вчинення конкретних видів злочинів. Наприклад, майже всі злочини проти основ національної безпеки передбачають конфіскацію майна.
Окрім того, держава (в особі правоохоронних органів) постійно в ручному режимі здійснює арешт майна та передання його до АРМА. Це стосується й майна росіян. В такому стані активи можуть перебувати роками без вироку.
Питання функціонування АРМА та тривалого розгляду справ дискусійне та потребує окремого розгляду. Але, за умови ефективної роботи правоохоронної та судової систем, за декілька років можливо отримати вирок щодо конфіскації майна осіб, які вчинили злочин. Наприклад, проти основ національної безпеки.
Всі законодавчі механізми для цього передбачені.
Ключова проблема – неефективність роботи правоохоронних та судових органів. Хоча, притягнення до кримінальної відповідальності є більш тривалою процедурою, вона не має екстраординарного характеру та забезпечує вищі стандарти доказування.
Відповідно, навіть у випадку винесення питання на розгляд міжнародних інстанцій, вірогідність прийняття рішення на користь України є вищою.
Автор: Денис ШКАРОВСЬКИЙ, адвокат, партнер VB Partners
