У 2015 р. в рамках плану Антикорупційної стратегії запроваджено Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА). Ключовими завданнями агентства мало стати управління корпоративними правами та іншим майном, на яке накладено арешт, з метою збереження його вартості та створення гарантій для ефективного управління такими активами.

Станом на кінець 2021 р. в управлінні АРМА знаходились резиденція президента-втікача в Сухолуччі,  ПАТ «Донецькоблгаз», частина магістрального нафтопродуктопроводу «Самара – Західний напрямок» (оціночною вартістю 1,74 млрд грн) та 200 інших об’єктів нерухомості, більше 10 водних суден, транспортні засоби та інше майно (всього – близько 60 тис. одиниць).

За результатами своєї роботи в 2021 р. АРМА звітувало про 41,8 млн грн. доходів, переданих у Державний бюджет.

Після початку збройної агресії в 2022 р. в країні пройшла нова хвиля судових рішень щодо передачі до АРМА цілої низки активів, в яких правоохоронці вбачали «російський слід».

На перший погляд в АРМА ніби все функціонує, як треба. Та як насправді працює система? Та чи дійсно у цієї історії є лише світла сторона?

Від арешту до нового менеджменту.

В управління АРМА за ухвалою слідчого судді можуть бути передані речові докази у кримінальних провадженнях вартістю понад півмільйона грн.

Прокурор направляє копію ухвали в АРМА, яке в свою чергу інформує про арешт держателів відповідних державних реєстрів.

Передані активи оцінюються, після чого АРМА проводить конкурс щодо визначення управителя майна. Конкурс може проходити в двох форматах: Adhoc чи двоетапна процедура.

Перший проходить шляхом публічного розміщення заяви про проведення конкурсу управителів на сайті АРМА та участі в ньому всіх охочих.

Другий – шляхом проведення конкурсу між потенційними управителями, включеними до спеціального переліку, що формується за результатами минулих Adhoc процедур по кожному з видів активів.

Вибір формату конкурсу є дискрецією АРМА, бо жодним чином нормативно не регулюється.

Прийняти участь у конкурсі в Adhoc форматі теоретично може будь-яка юридична особа чи ФОП, що мають достатню матеріально-технічну базу, досвід та кваліфікацію працівників для управління активом.

Для цього, у встановлений строк, необхідно подати до АРМА заяву учасника, докази кваліфікації та бізнес-план. В конкурсі фактично змагаються бізнес-плани учасників, вирішальними критеріями яких є: (1) прибуток від управління активом, (2) розмір витрат на управління та винагороди управителя (у відсотковому вимірі відносно прибутку), (3) сума надходжень до Державного бюджету.

Перевагу отримує управитель з найвищим прогнозом доходності для держави. З ним укладається договір про управління майном.

Варто зазначити, що вся процедура проходить без використання електронної системи закупівель. АРМА лише публікує в ній звіт про укладений договір, що у період дії воєнного стану також може не публікуватись.

Після передачі майна управителю воно переходить в його оперативне управління.

Не менше одного разу на місяць АРМА повинно перевіряти ефективність управління активами. У разі неналежного управління – визначати нового управителя.

Проблемні аспекти діяльності АРМА.

Розуміючи мету створення АРМА та порядок його функціонування необхідно зазначити про деякі проблемні аспекти.

  1. Відсутність ефективного інструменту захисту прав власника.

Слідчий чи прокурор часто клопочуть до суду про накладення арешту на активи та їх передачу до АРМА за відсутності достатніх підстав для цього. А слідчий суддя розглядає таке клопотання формально і без виклику власника.

Як результат – власник активів може дізнатись про наявність арешту вже після визначення управителя.

І хоча законодавством передбачено обов’язок повернути майно протягом 10 днів у разі скасування арешту, апеляційні суди здебільшого не реагують навіть на обґрунтовані доводи власника щодо безпідставності арешту.  Залишають ухвалу слідчого судді без змін.

А на процедурі апеляційного оскарження для власника активів закінчуються хоча б формально дієві національні інструменти, залишаючи йому лише довгий шлях в Європейському суді з прав людини.

  1. Довготривалість обмеження прав.

Арештовані активи перебувають в управлінні АРМА або до скасування арешту, або до набрання чинності вироку суду за результатом розгляду кримінального провадження (якщо за результатами такого рішення їх не буде конфісковано).

Як було зазначено вище, скасування арешту є доволі примарною перспективою.

Поряд із тим, чекати вироку суду у справі власник майна може довго. Причини – (1) досудове розслідування у кримінальному проваджені може зупинятись на роки (для розшуку одного з фігурантів, наприклад), (2) про тривалість судових процедур відомо кожному, хто хоч раз стикався з національним судочинством.

Враховуючи зазначене, доцільною вбачається строковість дії рішення про передачу активів в управління АРМА, з необхідністю періодично підтверджувати подальшу необхідність в судовому порядку.

  1. Відсутність компенсаційних інструментів.

Нерухомість та виробничі потужності вимагають системних поліпшень, аби підтримувати  конкурентоспроможність на відповідному ринку.

Однак, управитель активами жодним чином не зацікавлений інвестувати в майно, бо його винагорода напряму залежить від розміру одержаного бюджетом прибутку, тоді як інвестиції будуть для нього «невиправданими» витратами.

В результаті такого менеджменту власнику повертається майно значно гірше від того, що в нього вилучалось.  Більш того, не повертається упущена вигода за період перебування активів в управлінні АРМА. Хоча розмір такої вигоди порахувати не важно. Це сума коштів, отриманих державою за весь період перебування активів в управлінні.

Отже, власник переданого в управління майна втрачає (1) не лише вигоду щодо користування ним, (2) а й частково саме майно, у вигляді амортизаційних втрат.

Проте, жодного механізму щодо автоматичної компенсації зазначених втрат немає, що несправедливо по відношенню до власника.

Враховуючи зазначене, до повернення майна власнику чи його конфіскації за рішенням суду є доцільним акумулювати отримані за результатом управління активами кошти на депозитних банківських рахунках. Разом із майном власнику необхідно повертати не лише кошти, отримані від управління майном, а й нараховані на них відсотки.

Ознаки прихованої націоналізації.

Враховуючи всі реалії передачі активів в управління АРМА, порядок функціонування та результат його діяльності, процедури управління більше схожі на акти тимчасової націоналізації активів, аніж на заходи ефективного збереження вартості майна.

Так, на час дії арешту, приватне майно фактично передається в безоплатне користування державі на підставі рішення суду, ухваленого за клопотанням правоохоронного органу з сумнівною мотивацією.

В результаті, доходи від користування майном протягом всього часу управління привласнюються державою. Навіть якщо згодом арешт буде скасовано, чи особа визнана невинуватою – «плоди» користування майном не повертаються законному власнику.

Такий стан речей є суттєвим та системним порушенням прав на доступ до правосуддя та мирне володіння власним майном. Тож потребує такого ж системного вирішення.

На нашу думку, дієвим рішенням є судовий контроль за управлінням активами та справедлива компенсаційна політика.

Автор: адвокат VB PARTNERS, Станіслав Єна