Залучення власників тимчасово вилученого майна до розгляду клопотання про арешт такого майна порушує їх право на подачу своїх аргументів і заперечень проти накладення арешту.

Під час обшуків часто виникають ситуації, коли вилучається майно, яке не вказане в ухвалі суду. Не завжди речі і документи дійсно мають значення для досудового розслідування. Найчастіше такий інструмент використовується для подальшого тиску на власника або вимагання за швидке повернення майна.

Запобіжники є

Однак законодавець передбачив «запобіжники» від подібних незаконних дій. Так, вилучені речі та документи, які не входили до переліку, зазначеного у відповідному рішенні суду про дозвіл на обшук, є тимчасово вилученим майном (частина 7 статті 236 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України). У зв’язку з цим встановлено обмежений термін для звернення слідчим або прокурором до суду з метою арешту майна. Клопотання про арешт має бути подано протягом 48 годин з моменту вилучення майна в ході обшуку, в іншому випадку майно підлягає негайному поверненню (частина 5 статті 171 КПК України).

Також встановлено додатковий судовий контроль. Зокрема, виклик судом власника майна для розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна є обов’язковим. Згідно з частинами 1 і 2 статті 172 КПК України, якщо це необхідно з метою забезпечення арешту майна, клопотання про арешт може розглядатися без виклику власника майна. Але це правило не поширюється на випадки розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна.

Як бачимо, норма вказана чітко і не підлягає подвійному тлумаченню. Однак на практиці не завжди це є очевидним для компетентних органів влади.

Кілька років ані я, ані адвокати нашого об’єднання не стикалися з порушенням зазначеного правила. Якщо майно було тимчасово вилучено, то ми завжди були присутні на розгляді клопотань про його арешт. Звичайно, потрібно було проводити моніторинг надходження клопотань і подавати заяву слідчим суддям про виклик і розгляд за нашої участі.

Однак в жовтні 2019 року ми знову зіткнулися з цією проблемою. Власник тимчасово вилученого майна не був викликаний для розгляду клопотання про арешт. Крім того, процесуальні опоненти просили розглядати клопотання без виклику власника.

Таким чином, знову актуальним стало питання про ефективність функції судового контролю за дотриманням прав, свобод і законних інтересів осіб у кримінальному провадженні. Аналіз судової практики показав непоодинокі випадки аналогічних порушень в 2019 році (наприклад, ухвала Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня ц.р. у справі № 757/44462/19-к, № 428/8832/19, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 12 червня ц.р. у справі № 757/30182/19-к).

Відмовою від повідомлення власників тимчасово вилученого майна про розгляд клопотань про арешт порушується, по-перше, право на захист власності в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, по-друге, право на захист і, по-третє , принципи законності і диспозитивності.

Підстава для скасування

Такі дії, точніше бездіяльність, є підставою для скасування ухвал про арешт і притягнення винних до дисциплінарної відповідальності. І на даний момент така практика і позиція вже сформована як Вищою радою правосуддя (ВСП), так і Верховним Судом.

Розглянемо на прикладі конкретної справи. Так, в ухвалах Печерського районного суду м.Києва від 11 квітня 2016 року у справах № 757/16343/16-к, № 757/16346/16-к, № 757/16351/16-к не були повідомлені і викликані в суд власники тимчасово вилученого майна і були задоволені клопотання про арешт такого майна. Надалі ухвали про арешт були скасовані апеляційним судом, в тому числі у зв’язку з тим, що не був повідомлений власник майна.

Крім того, були подані скарги до ВСП. Третя дисциплінарна палата ВСП встановила, що рішення про необхідність розгляду клопотань прокурора було прийнято без повідомлення власників майна, у зв’язку з чим розгляд клопотань відбувся з порушенням прав власників майна на захист (рішення № 2927 / 3дп / 15-18 від 19 вересня 2018 роки). За результатами розгляду скарг винний був притягнутий до дисциплінарної відповідальності із стягненням у вигляді попередження.

Якби власник майна був залучений до розгляду відповідного клопотання, у суду з’явилася б можливість встановити обставини, які в подальшому були вказані під час апеляційного оскарження і, по суті, стали підставою для скасування арештів.

Зазначене рішення було оскаржено до ВСП, який залишив його без змін (рішення № 672/0 / 15-19 від 5 березня 2019 роки) При цьому ВСП зробив висновок, що доводи судді про наявність права, а не обов’язки залучати до участі в справі власника майна не узгоджуються з вимогами статті 172 КПК України. Дана стаття встановлює таке право при розгляді клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучено, і передбачає обов’язок повідомлення власника тимчасово вилученого майна про час і місце розгляду клопотання.

Дані рішення ВСП стали об’єктом перегляду Великої палати Верховного Суду (постанова від 5 вересня 2019 року № 11-375сап19). Суд погодився з висновком ВСП про те, що розглядом клопотання про арешт майна без повідомлення його власників було порушено процесуальне право.

Рішеннями ВСП і Верховного Суду підтверджені очевидні норми. Нездійснення дій щодо встановлення та залучення власників тимчасово вилученого майна до розгляду клопотання про арешт призводить до неповного дослідження обставин справи і порушення прав таких власників на подачу слідчому судді своїх аргументів і заперечень проти накладення арешту.

Відстоювати право

Таким чином, в разі тимчасового вилучення у вас майна рекомендуємо проводити моніторинг надходження клопотання до суду, подавати слідчим суддям клопотання про обов’язковий виклик та участь при відповідному розгляді клопотання про арешт з посиланням на зазначені рішення ВСП і Верховного Суду, а в разі неповідомлення судом про час і місце розгляду клопотання – притягати винних до дисциплінарної відповідальності.

 

Автор: Нуралін Микита, старший адвокат ЮК VB PARTNERS