З кожним днем збройної агресії російської федерації, з кожним новим злочином, світова спільнота об’єднується у допомозі України. В тому числі, посилюється санкційний тиск на країну агресора.

Так, у лютому 2023 року в Україні застосовано секторальні санкції проти фінансового ринку агресора, ЄС погодив 10-й пакет санкцій, а США доповнили список індивідуальних санкцій, які охоплюють фінансові та візові обмеження для певного кола осіб та бізнесу. Робота з цього питання не зупиняється.

Тому, у даному блозі ми поговоримо про механізм застосування санкцій, як і на кого можуть накладати санкції в Україні.

 

До кого можуть застосовуватись санкції в Україні.

Коло осіб, на яких можуть накладатись санкції залежить від певного виду санкції. Про те, які бувають види санкцій ми розповідали у попередніх блогах.

Персональні санкції застосовуються до конкретних іноземних фізичних, юридичних осіб. Однак, дискусійним є питання чи можуть вони застосуватись до громадян України.

Закон України «Про санкції» надає можливість застосувати санкції, без «прив’язки» до громадянства особи, при наявності загрози національній безпеці від їх діяльності чи у випадку ведення терористичної діяльності. Більшість правників підтримують позицію, що доказом такої діяльності має бути вирок суду у кримінальній справі.

Хоча, як показує практика – санкції до громадян України застосовуються і без вироку суду. А от на скільки це є законно, відповідь має надати Верховний Суд. Наразі, єдиної практики суд не напрацював.

На противагу персональним санкціям, секторальні санкції запроваджуються щодо невизначеного кола осіб з певного сектору економіки. До такого кола осіб можуть включатись конкретна держава, іноземні фізичні та юридичні особи, а також юридичні особи, зареєстровані в Україні.

Підставами для застосування санкцій є, зокрема дії, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави.

Це, наприклад, дії, спрямовані на підтримку окупації території України, підтримка економічних (ділових) відносин із установами чи підприємствами на тимчасово окупованій території України тощо.

Окремо потрібно обов’язково виділити питання – до кого можуть застосовувати санкцію стягнення майна.

Фактично, під дію санкцій може потрапити будь-яка фізична чи юридична особа. Головна умова для застосування санкцій – вчинення дій, які відповідають окремо встановленим критеріям. Такі критерії умовно можна поділити на три категорії:

  • політичні: прийняття чи лобіювання рішень стосовно збройної агресії проти України, створення незаконних органів влади рф, проведення виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території України, планування, керівництво, координація і особиста участь в агресії рф. Це умовно можуть бути політики, держпосадовці, колаборанти та військові.
  • економічні: (1) фінансування діяльності рф шляхом сплати податків, надання благодійної допомоги, інвестування у військові облігацій; (2) підтримка військових – постачання зброї, передання майна. У дану категорію фактично потрапляють представники бізнесу.
  • ідеологічні: публічна підтримка, схвалення збройної агресії проти України та геноциду українського народу. Це сектор ЗМІ, блогери, та всі інші, хто займається пропагандою російських директив.

 

Який порядок накладення санкцій в Україні.

В залежності від виду санкцій (персональні, секторальні) встановлено різну процедуру їх застосування: (1) рішення РНБО, затверджене указом Президента України, (2) постанова Верховної Ради, (3) рішення суду.

Право ініціювання накладення санкцій на певних осіб надано 5 суб’єктам. Це Парламент та Президент України, Уряд, Національний банк України, Служба безпеки України.

Рішення щодо персональних санкцій приймається РНБО та вводиться в дію указом Президента України. Після цього санкції починають діяти.

Рішення щодо секторальних санкцій приймається РНБО, вводиться в дію указом Президента України та затверджується протягом 48 годин постановою Верховної Ради України. Однак, на практиці вказаний строк часто не дотримується.

Рішення РНБО набирає чинності і є обов’язковим саме з моменту його затвердження ВР України (на відміну від персональних санкцій, при прийнятті яких таке затвердження не потребується).

Коли ж мова йде про санкцію у вигляді стягнення майна, застосовується судова процедура. Сама процедура складається з декількох етапів, а саме:

  • РНБО приймає рішення про застосування до особи санкції, яке затверджується указом Президента України;
  • Мін’юст звертається із позовом до ВАкСу;
  • ВАкС приймає рішення, яке переглядає Апеляційна Палата ВАкС.
  • Конфісковане майно за рішенням КМУ передається в управління відповідному органу.

Особливістю санкції стягнення майна є те, що вона застосовується виключно під час воєнного стану.

Наразі головна увага українського суспільства прикута саме до застосування санкції стягнення майна. Перше рішення ВАкС прийняв у вересні 2022 року, а вже до кінця лютого кількість рішень зросла до п’ятнадцяти.

Наступними очікуваними кроками з боку нашої держави має бути запровадження дієвого механізму управління конфіскованими активами, для того, щоб вони працювали на відновлення України.

В наших наступних блогах ми розкриємо питання щодо механізму та підстав накладення санкцій міжнародними партнерами України, а також питання про наслідки застосування санкцій.

 

Автор: ОЛЕНА ГАВРИЛОВА, адвокат VB PARTNERS