На хвилі загального ажіотажу щодо розгляду Верховною Радою України проекту Закону про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (№ 1013) вважаю за необхідне нагадати широкому загалу та професійній спільноті, що адвокатура – це не лише про особливий статус, гарантії діяльності та розширені права.

Адвокатура – не тільки права, але й обов’язки

Адвокатура – це ще й про високі стандарти поведінки та екстра обов’язки, а також відповідальність за їх недодержання/невиконання.

Так, Правила адвокатської етики та стаття 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» нормативно покладають на адвоката додатковий тягар відповідальності за свої дії не тільки в професійній, а й у громадській, публіцистичній та інших сферах, у взаємовідносинах із громадянами, державними органами та інституціями, органами адвокатського самоврядування.

Проголошуючи присягу, особа приймає ці правила та погоджується нести відповідальність за їх недодержання.

За додержанням таких правил слідкує багатоланкова система контролю, що складається із двох рівнів адміністративного оскарження, та трьох судових ланок.

При цьому, така система, хоч є далекою від ідеалу, проте не є декларативною.

Підтвердженням того є сформований на даний час пул судових рішень, у тому числі Верховного Суду, щодо даної категорії справ. Наявність такої бази вказує на активний правовий дискус навколо питань щодо порядку та підстав притягнення адвокатів до відповідальності, формування сталої практики застосування норм права у вказаній сфері, що закріплюється в рішеннях Верховного Суду.

Нижче пропоную розглянути основні правові питання та тенденції щодо яких наразі вже сформована певна позиція Верховного Суду.

Адвокат vs КДКА: публічно- чи приватно-правові відносини

Враховуючи що позитивні результати розгляду скарги на адвоката, найчастіше, останніх не влаштовують – рішення КДКА оскаржуються до судових інстанцій.

Між тим, до певного часу існував деякий правовий спір щодо юрисдикції розгляду таких справ. Суперечки викликало визначення характеру виниклого між адвокатом та КДКА спору, а саме – його віднесення до публічно-правових чи приватно-правових відносин.

Проте, наприкінці 2018 року Велика Палата Верховного Суду (справа № 607/3128/16-ц) надала свою позицію з вказаного питання, певним чином врегулювавши його.

Так, суд зазначив, що законодавче урегулюванням порядку набуття статусу адвоката, гарантій незалежності його діяльності та особливого порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також реалізації адвокатурою функцій із захисту прав невизначеного кола осіб – свідчать про суспільний інтерес, а отже, і публічно-правовий характер правовідносин.

Також, суд дійшов висновку, що з аналізу мети створення та кола повноважень КДКА наділена владними управлінськими повноваженнями щодо притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, суд зазначив, що спори щодо притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є публічно-правовими і їх належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Поняття «тривалості» та «систематичності» порушень

Розглядаючи питання щодо додержання КДКА строків притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності судами неодноразово розглядалось питання щодо наявності у допущеному порушенні ознак «триваючого» чи «систематичного».

Так, у Постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року у справі № 1540/4358/18 суд зазначив, що «не дивлячись на відсутність у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначення поняття «триваюче правопорушення», триваючими є правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку».

Початком такого діяння суд визначає момент, коли адвокат або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.

До триваючих порушень Верховний Суд відносить, зокрема, несплату адвокатом щорічних внесків на реалізацію повноважень органів адвокатського самоврядування (як у згаданій вище Постанові), або неповернення клієнту гонорару чи його частини, які підлягають поверненню за умовами договору (Постанова Верховного Суду у справі № 815/2954/17 від 05.07.2019 року).

Також, надаючи визначення поняттю «систематичності» порушення, Верховний Суд зазначив, що систематичне порушення правил адвокатської етики представляє собою «скоєння протягом відповідного періоду декілька порушень» та, на відміну від трудових правовідносин, не потребує наявності «повторного протягом року вчинення дисциплінарного проступку» (Постанова Верховного Суду у справі № 815/171/17 від 21.11.2018 року).

Поведінка поза межами професійних прав та обов’язків адвоката

Основним видом порушень щодо вчинення яких КДКА найчастіше приймає позитивне рішення за результатами розгляду скарг на адвокатів є встановлені факти поведінки останніх поза межами своїх професійних прав та обов’язків.

Так, суди у своїх рішеннях визнають порушенням правил адвокатської етики, достатнім для притягнення до дисциплінарної відповідальності, виконання адвокатом доручення клієнта, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними. При цьому, визначальною обставиною є обізнаність адвоката про протиправність такого доручення.

Достатньою підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, на думку Верховного Суду, також є дії адвоката, спрямовані на невиправдане затягування судового розгляду справи (Постанова Верховного Суду у справі № 815/4144/15 від 20.06.2018 року).

Проте, за практикою судів та КДКА вони не вбачають таких порушень в подачі «необґрунтованих та безпідставних» клопотань, на відміну від, наприклад, залишення адвокатом зали судового засідання без поважних причин до його закінчення.

Окремо слід відзначити факти використання адвокатами свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, з метою вчинення дій, не пов`язаних з професійною адвокатською діяльністю.

Так, в ході розгляду справи № 826/8426/17 судом було встановлено факт систематичних провокацій у отриманні хабарів з боку адвоката, який «співпрацював з правоохоронними органами, з метою протиправного підбурювання інших осіб до вчинення злочинів, для подальшого викриття правоохоронними органами цих осіб» (Постанова Верховного Суду від 31.07.2019 року).

У вказаних діях суд вбачив порушення Правил адвокатської етики щодо неприпустимості допущення компромісів, які впливали б на незалежність адвоката, з метою догодити суду чи іншим державним органам, та підтримав рішення КДКА про позбавлення адвоката права на зайняття адвокатською діяльністю.

Гарантії добропорядності

Враховуючи зазначене, наразі існує доволі дієвий інструмент контролю за належним виконанням адвокатами своїх професійних обов’язків, який надає певні «гарантії добропорядності» адвоката не тільки для його клієнта, а й для суду, опонентів та інших учасників правовідносин, до яких залучений адвокат.

Судовий контроль за діяльністю КДКА, особливо рішення Верховного Суду, в свою чергу не дозволяють КДКА зловживати наданими повноваженнями чи навпаки – потурати свавіллю окремих представників адвокатської спільноти. Сформовані нормативно «правила гри» з часом уточнюються та роз’яснюються судами.

Таким чином, не зважаючи на все ж існуючі проблеми, адвокатура, маючи зазначені інструменти контролю, на противагу гарантіям адвокатської діяльності, є збалансованою інституцією, діяльність якої якісно відрізняється від інших видів представництва та форм надання юридичних послуг.

Автор: Станіслав Єна, адвокат VB PARTNERS