Транскордонний характер злочинів – ключовий тренд у кримінальній практиці. Масштабні корупційні та економічні злочини часто охоплюють декілька юрисдикцій та не проходять без участі нерезидентів.

В останні роки значно зріс професіоналізм правоохоронних органів у міжнародній співпраці, рівень координації спільних дій – високий, як ніколи. Один із найбільш ефективних способів – використання каналів Інтерполу.

Разом з тим, у більшості відсутнє правильне розуміння того, що таке Інтерпол.

Інтерпол – міжнародна організація кримінальної поліції, метою якої є об’єднання національних правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю. Заснована ще у 1965 р. штаб-квартира знаходиться у французькому Ліоні. Пріоритетні напрямки – кіберзлочинність, тероризм, військові злочини, торгівля людьми, корупція, фінансові злочини, контрафакт і т. д.

Проте, чи здійснюють співробітники Інтерполу розслідування таких злочинів? Чи затримують вони підозрюваних? Чи є серед нас агенти Інтерполу “під прикриттям”, що залучені до участі в злочинних організаціях? На противагу популярним кіно-міфам, Організація та її співробітники не здійснюють жодну з таких функцій. Навпаки, посадові особи та органи Інтерполу не замінюють національні інституції і не наділені повноваженням національних правоохоронних органів.

Цінність співробітництва з Інтерполом в іншому. Інтерпол – це фактично база даних, “хмара”, що використовується 24/7 правоохоронними органами всього світу. Відповідно, органи та службові особи Інтерполу – це модератори такої бази, а не класичні правоохоронці.

Організація адмініструє 18 підбаз даних, сумарно в яких понад 113 млн записів. Щодня в таких базах здійснюється близько 9 млн пошукових запитів з усього світу, за рік – близько 3 млрд. Для порівняння, за рік всі користувачі Google здійснюють близько 2 трлн запитів. Отже, Інтерпол – це своєрідний Google для поліціянтів.

Основними підбазами даних є:

  • відомості про розшукуваних, зниклих безвісти людей і невпізнаних трупів (так звані “картки”, найпопулярніша база). Саме на підставі даних цієї бази здійснюється затримання підозрюваних у аеропортах та країнах, де вони переховуються, з метою їх екстрадиції. Вона містить понад 230 тис. записів (це приблизно як все населення Венеції);
  • база даних ДНК і відбитків – 0,5 млн. записів (така ж кількість людей проживає у Ліоні, де знаходиться сам Інтерпол);
  • підроблені або вкрадені проїзні документи – 89 млн. записів (майже у 500 разів більше, ніж пасажиропотік аеропорту «Бориспіль» за місяць);
  • викрадені або зниклі транспортні засоби – 7,4 млн. записів (це навіть більше, ніж всі зареєстровані транспортні засоби в Україні);
  • вкрадені або загублені твори мистецтва – 52 тис. записів (майже вдвічі більше, ніж виставлених в залах Лувра експонатів).

Ефективність обміну інформацією у такому форматі очевидна. Так, тільки за 2019 р. завдяки ідентифікації в базі Інтерполу були знайдені 210 тис викрадених автомобілів. За визначенням самого Інтерполу, «кожен пошуковий запит – це потенційний прорив у справі для поліції всього світу».

Хоч Інтерпол і не наділений правом вручати повідомлення про підозру та проводити обшуки в усіх юрисдикціях, він все одно залишається інститутом № 1 для поліцейського співробітництва. Для правоохоронців це можливість здійснити інформаційний запит одночасно в майже всіх країнах світу і відповідно отримати данні та підтримку мільйонів колег-поліцейських.

Автори:

Денис Бугай, партнер VB PARTNERS

Ольга Чех, адвокат VB PARTNERS