Згідно зі статистикою, банківський сектор є основним роботодавцем провідних юридичних фірм України. Як правило, мова йде про супровід судових процесів, процедур банкрутства боржників банку, реструктуризації та стягнення заборгованості.

Останнім часом також збільшується кількість запитів, пов’язаних з наданням правової допомоги в рамках кримінальних проваджень. Про специфіку White Collar Crimes (WCC) в банківському секторі, «цільової аудиторії» правоохоронців, проблемні питання кримінальних проваджень за участю банків, а також про заходи щодо мінімізації ризиків кримінально-правового переслідування топ-менеджменту і бенефіціарів українських банків «Юридичній практиці» розповів Денис Бугай.

  1. Згідно зі статистикою, банківський сектор є основним «роботодавцем» провідних юридичних фірм України. Чи справедливе це твердження для практики WCC?

Попередні роки правоохоронці більше дивилися в сторону ліквідованих банків, займаючись їх топ-менеджментом і акціонерами. Ситуація змінилася – зараз під прицілом успішно функціонуючі банки і навіть «святая святих» – Національний банк України.

Частка запитів з боку банків з питань WCC значно зростає. Раніше 90% банківських замовлень були судові процеси і реструктуризації. Сьогодні практично у кожного банку є кейс кримінальної спрямованості.

Ключовий постачальник справ правоохоронним органам – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Згідно їх статистики, станом на 01 грудня 2019 року, Фондом направлено в правоохоронні органи 5 692 заяви про злочини. Загальна сума збитків за їх оцінкою – 374 925 млн гривень. Пред’явлено підозр – 31, направлено справ до суду – 39.

  1. Хто, скажімо так, «цільова аудиторія» правоохоронних органів в банківському секторі? Які порушення зазвичай інкримінуються? Чи змінюються вектори інтересу правоохоронців?

Ключовою цільовою аудиторією правоохоронців є топ-менеджмент і акціонери банків. Також в зоні ризику менеджери, залучені в розслідувані операції – кредитні менеджери, фахівці по заставах, оцінювачі.

Особлива увага – державні банки, оскільки їх статус дозволяє правоохоронцям при будь-якій невдалій банківській операції говорити про розкрадання державних коштів.

Коло їх інтересів широке – від питань виділення рефінансування, операцій з інсайдерами, дисконтах при відступленнях прав вимоги, достатності та якості забезпечень до недбалості при оформленні активних операцій банку.

  1. Кінець минулого року ознаменувався низкою досить гучних кримінальних проваджень щодо банкірів. Чи можна в цьому зв’язку говорити про посилення кримінально-правового тиску на банківський сектор?

Кримінальні банківські кейси очолюють рейтинг топ-новин. Кінець 2019-го був особливо «багатий» на справи такого роду. Вручення підозр топ-менеджменту і акціонеру банку «Фінанси і кредит» – Костянтину Жеваго, а також арешт частини його активів, підозри екс-керівникам “Вектор Банк», «Банк Михайлівський» і «Південкомбанк», і це не повний список.

Серед найбільш резонансних – пред’явлення підозри і грубе затримання голови правління «Укрексімбанк» і, звичайно, гучна справа НАБУ проти перших осіб Нацбанку і акціонера VAB-банку – Олега Бахматюка. Вручення підозр членам правління Національного банку – це «інновація», яку раніше собі не дозволяли.

Останній кейс – це є свідченням виходу НАБУ на «банківський ринок». В їх полі зору близько п’яти великих банківських кейсів, розслідування по яким йдуть вже більше двох років. Проведено сотні слідчих дій і десятки міжнародних співробітництв по всій Європі – починаючи від Литви, Латвії, закінчуючи Австрією, Швейцарією і Люксембургом.

Служба безпеки України теж не стоїть осторонь, розслідує групу справ, пов’язаних з розкраданням в ліквідованих банках і застосуванням кореспондентських рахунків іноземних банків.

Програма дешевих кредитів, яку анонсував Кабмін, через рік, на мій погляд, стане ще одною перспективною справою. Загальний обсяг програми складає 2 млрд. доларів. Для отримання кредиту претендент повинен надати бізнес-план, 20% – власні кошти, інші 80% можна отримати від держави «в борг» всього за 5-9% річних. Видавати кредити за рахунок державних коштів будуть акредитовані банки, саме до них і виникнуть питання, якщо позичальник виявиться не здатний повернути кошти.

На місці приватних банків я б подумав, чи варто брати участь в цій програмі. Участь у цій ініціативі неминуче призведе в майбутньому до спілкування з детективами НАБУ і прокурорами САП.

  1. Органи досудового розслідування в Україні активно реформуються, ведеться робота над зміною профільного законодавства. Як це позначається на практиці WCC і, зокрема, справах банківського сектора? До чого ще слід готуватися адвокатам?

В Офісі Генерального прокурора сформований окремий спеціальний департамент процесуальних керівників, який безпосередньо займається злочинами в банківській сфері. Наявність спеціальних «банківських» підрозділів неминуче провокує нові розслідування і вручення підозр.

Висока пріоритетність на державному рівні дозволяє слідчим і прокурорам використовувати великі ресурси і активно розвивати власну експертизу в даній категорії справ. Поточний момент не можна порівняти з п’ятирічною давністю, коли слова «акредитив», «кореспондентські рахунки» лякали слідчих. Сьогодні – як в НАБУ, так і в поліції і СБУ – достатній рівень професіоналізму для розслідування банківських справ.

Особливі успіхи зроблені в сфері міжнародного співробітництва. Гроші «не бачать» кордонів. Рух грошової маси по одному кейсу може відбуватися одночасно в п’яти юрисдикціях. Правоохоронні органи успішно навчилися розкривати банківську таємницю, вилучати документи не тільки в Україні, а й за кордоном.

Новий їх навик – арешти активів в іноземних банках. Банківська таємниця практично перестала існувати. Ключовий тренд – активна співпраця слідчих – заміна принципу взаємності на принцип ініціативності. Якщо прокурор європейської країни, бачить наявність будь-яких активів у своїй юрисдикції, пов’язаних з розслідуванням в Україні, він за власною ініціативою їх блокує і інформує про це українському колезі. Всіляко допомагаючи останньому заарештувати такий актив. Раніше іноземні прокурори виявляли активність виключно за запитом українських колег.

  1. Що можете віднести до проблемних питань кримінальних проваджень за участю банків і/або банкірів? Як загалом оцінюєте компетенцію органів досудового розслідування в цій категорії справ?

Так званий «банкопад» попередніх років (банкрутство великої кількості банків) спровокував значне збільшення числа кримінальних справ, чого не було раніше. Як наслідок – зростання компетенції правоохоронних органів.

Серед складнощів, я б виділив комплексність. Для ефективного розслідування або захисту необхідно володіти не тільки кримінальним правом і процесом, а й мати високу експертизу в питаннях корпоративного права, фінансового моніторингу, банківського законодавства.

Наступне – великі банківські кейси неминуче пов’язані з міжнародним правом, з транзакціями через кілька юрисдикцій. Тому знання англійської мови і розуміння функціонування міжнародної банківської системи – вкрай важливі.

Ключове питання в банківських розслідуваннях залишається за експертизами, які встановлюють збиток і підтверджують ті чи інші факти руху грошових коштів. Якість таких експертиз не висока.

Варто сказати про проблему прийняття рішення колегіальними органами. Існує думка, якщо рішення прийнято колегіальним органом (правлінням, кредитним комітетом), то це знімає відповідальність з його членів. Даний висновок є помилковим. Сьогодні правоохоронці готові пред’являти підозри безпосередньо кожному члену колегіального органу, якщо констатується, що рішення завдало шкоди або прийнято з порушенням вимог законодавства, внутрішніх документів банку. Більш того, практика Антикорупційного суду у справі «НАБУ-VAB банк» підтверджує дану позицію.

  1. Які заходи доцільно робити для мінімізації ризиків кримінально-правового переслідування топ-менеджменту і бенефіціарів українських банків?

Щоб знизити кримінально-правові ризики, необхідно слідувати п’ятим простим правилам.

Перше – суворе дотримання формальностей, передбачених статутом та внутрішніми положеннями банку. Якщо при проведенні операції були найменші порушення, правоохоронець буде їх трактувати не на користь менеджменту. Увага до деталей, їх чітке дотримання – запорука виключення проблем в майбутньому.

Друге – впорядкувати питання так званих «заочних засідань», коли рішення колегіальними органами приймається без очних зустрічей. З одного боку – це нормальна сучасна практика вирішення завдань шляхом опитування, телефонного дзвінка, e-mail. Але, якщо даний формат не передбачений актами самого банку, правоохоронні органи будуть трактувати це як грубе порушення.

Третє – виключити з методологічних документів банку будь-які оціночні категорії без конкретних критеріїв. Приклад, поняття «орган або посадова особа здійснює контроль». Якщо досліджуваний термін не наповнити змістом і не роз’яснити, в чому він проявляється і яким шляхом реалізується, то слідчий дасть йому максимально широке трактування, і, відповідно, отримає підставу звинувачувати посадові особи банку в халатності.

Четверте – реакція на індивідуальні акти НБУ. Якщо регулятор виявив порушення і дав будь-які рекомендації, принципово важливо дані побажання виконати. В іншому випадку, їх невиконання буде трактуватися як обставини, що сприяли вчиненню правопорушення. Незалежно від того, пов’язано дане порушення з рекомендацією регулятора чи ні.

І останнє – провести спеціальну експертизу бізнес-процесів, внутрішніх положень на наявність кримінально-правових ризиків. За результатом внести відповідні зміни з метою їх виключення. Буде не зайвим міні-тренінг для ключових осіб банку. Досвід показує, чим раніше почати профілактику або «абсорбування» потенційної проблеми, тим більше шансів завершити їх без негативних наслідків.