Cуд був і залишається одним із найпопулярніших способів вирішення спору чи, як то закріплено в процесуальних кодексах, відновлення/захисту порушеного права.

Невід’ємним та одним із найважливіших аспектів звернення до суду є позов, зокрема його прохальна частина. Це і є спосіб захисту, за яким особа звертається до суду.

Чому це важливо для судового процесу? Як помилки при виборі способу захисту впливають на наслідки для позивача?

Спосіб захисту має бути «належним» та «ефективним».

Перш за все потрібно наголосити, що процесуальне законодавство вимагає від суддів керуватись двома критеріями оцінки способу захисту. Спосіб захисту має бути «належним» та «ефективним».

Орієнтир належного способу захисту – це по суті ст. 16 Цивільного кодексу України.

Зокрема, у даній статті перелічено конкретні вимоги, з якими можливо звернутись до суду (наприклад, визнання права, визнання договору недійсним, відшкодування шкоди, припинення дії, яка порушує право, тощо).

Поряд з переліком, зроблено посилання, що суд може захистити право і іншим способом, який передбачено договором між особами, іншим законом чи судом.

Орієнтир ефективного способу захисту – це вимоги загальних принципів цивільного господарського та адміністративного судочинства, а також ст. 13 Європейської конвенції про права людини та процесуальні кодекси.

Зокрема, мова йде про те, що рішення суду має повністю вирішити спір, без надання можливості іншій стороні надалі порушувати права. Простими словами, спір має бути вирішено так, щоб не потрібно було ще раз звертатись до суду з позовом, в тому числі зі схожими вимогами (принцип «процесуальної економії»).

Позиція Верховного Суду – неналежний або неефективний спосіб захисту, це самостійна підстава для відмови від позову.

За час своєї роботи, Верховний Суд напрацював досить велику кількість рішень із правовою позицією в частині саме способу захисту порушеного права.

Ключові тези позицій Верховного Суду такі:

  • Суд не повинен розглядати спір по суті, надавати оцінку правовідносинам, якщо прийде до висновку, що позивач невірно обрав спосіб захисту порушеного права (постанова від 19.02.2020 р. у справі N 911/269/19).
  • Суд повинен застосовувати принцип «процесуальної економії», тобто ефективно вирішувати спір, а не (1) давати можливість опоненту сподіватись на отримання в майбутньому бажане для нього рішення; (2) змушувати позивача звертатись до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова від 13.10.2020 р. у справі N 369/10789/14-ц, )

Таким чином, в ідеальному випадку особа має обрати спосіб захисту, який відповідає двом критеріям: (1) «належності», тобто потрібно обрати вимогу із запропонованого переліку, та (2) «ефективності», тобто вимогу, яка дозволить ефективно поновити її порушені права.

В іншому випадку, суд просто відмовить у задоволенні позову. Навіть за умови, що права особи дійсно порушені і, таке рішення суду створить підґрунтя для подальших зловживань з боку опонента.

Надалі особа вже звертається до суду із «правильним» позовом. Однак, час втрачено і можуть виникнути інші питання, зокрема дотримання строку позовної давності (а це знову самостійна підстава для відмови у позові).

Ситуації, коли спосіб захисту не передбачений законом або судова практика постійно змінюється.

Досить часто на практиці виникають ситуації коли:

  1. Обрати спосіб захисту із переліку – неможливо, оскільки його не існує (класичний приклад – неможливо просити у суду визнати договір неукладеним, чи встановити юридичний факт у господарському процесі).
  2. Змінюється судова практика щодо розгляду певної категорії спорів (класичний приклад – справи про повернення бюджетного відшкодування з ПДВ. До 2015 р. суд визначав, що потрібен позов про стягнення коштів з бюджету, після 2015 року, що потрібно зобов’язувати податковий орган вчинити дію, а з 2019 року – суд знову повернувся до стягнення).

В таких випадках рекомендуємо звернути увагу на положення загальної частини процесуальних кодексів (статті, в яких закріплено загальні принципи судочинства).

В адміністративному процесі все досить просто – можна просити суд вийти за межі позовних вимог (ст. 9 КАС України).

В адміністративному процесі все простіше. Так, якщо особа обрала невірний спосіб захисту, суд (в т. ч. і за власним бажанням) може вийти за межі позовних вимог. Це означає, що суд задовольняє вимогу, яку не заявляли в позові, але суд вважає, що така вимога є «належним» та «ефективним» способом захисту порушеного права.

При цьому, це може зробити суд першої та апеляційної інстанції. Таким чином, іноді адміністративному суду просто потрібно нагадати, що у нього є повноваження самостійно обрати спосіб ефективного захисту порушеного права.

Щодо господарського та цивільного процесу – ситуація дещо складніша. В даних процесах суду прямо заборонено виходити за межі позовних вимог.

В господарських (ст. 5 ГПК України) та цивільних (ст. 4 ГПК України) справах суду надано право приймати рішення про задоволення вимог, які не передбачені законом чи договором (тобто способом, якого не існує). Єдина умова – позивач повинен довести, що такий спосіб відповідатиме критерію ефективності (в т.ч. і принципу «процесуальної економії»).

Тобто, особа фактично може попросити суд прийняти будь-яке рішення, якщо доведе, що таким чином ефективно поновляються права, зокрема: (1) більше не потрібно буде звертатись до суду; (2) у спорі буде поставлено остаточну крапку.

Таким чином, аналіз та обрання правильного способу захисту є ключовим питанням при зверненні до суду. Інакше, можна отримати відмову, втрачений час, а іноді і неможливість в подальшому вирішити справи (відновити своє право).

Ключові питання (check-list), які допоможуть при виборі способу захисту:

  1. Спосіб захисту передбачений в законі чи договорі, в переліку ст. 16 ЦК України і він відповідає критерію «ефективності»? – Можна подавати позов до суду.
  2. Спосіб захисту передбачений в законі чи договорі, в переліку ст. 16 ЦК України, але він не відповідає критерію «ефективності»? – Шукаємо інший спосіб захисту.
  3. Спосіб захисту не передбачений в законі чи договорі, в переліку ст. 16 ЦК України, проте він відповідає критерію «ефективності»? – Можна подавати позов до суду. Однак потрібно бути готовим, що процес доведення своєї точки зору буде складним.

Автор: ОЛЕНА ГАВРИЛОВА, адвокат VB PARTNERS