Як тільки під столицею стихли активні бойові дії – правоохоронці замість очищення від внутрішніх зрадників та колаборантів повернулись до старих справ. Мова йде про неправомірні методи та сфабриковані провадження.

Випадки тиску у кримінальних провадженнях трапляються дедалі частіше, особливо, коли справи стосуються бізнесу.

Обшук – одна із найулюбленіших слідчих дій силовиків. Для них – це не тільки ефективний інструмент збору доказів, а й метод тиску та маніпуляцій. З її допомогою можна паралізувати підприємство на тривалий час, шляхом вилучення комп’ютерної техніки, готівки.

Обшук також несе репутаційні втрати для бізнесу. В сучасних умовах, це навіть більш ризиковано та «болісно» ніж вилучення  на підприємстві грошей чи майна.

Як правило, обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді. Однак, існують випадки проведення слідчої дії без ухвали суду. На жаль, правоохоронці цим частко користуються.

  • Обшук у невідкладних випадках (у порядку частини 3 статті 233 КПК України). Такий випадок обумовлений нагальною потребою та пов’язаний із порятунком життя людей/майна або переслідуванням осіб.
  • Обшук на розширених «воєнних» повноважень прокурора. Підстава – неможливість слідчого судді виконувати свої повноваження у визначений законом строк. Зрозуміло, що мова йде про регіони, де через воєнні дії суди не функціонують, або функціонують із суттєвими труднощами (наприклад – території, прилеглі до лінії фронту).

У цих двох випадках прокурор самостійно санкціонує обшук. У першому випадку він проводиться на підставі постанови прокурора по справі, у другому – постанови керівника органу прокуратури.

На практиці прокурори грубо зловживають своїми повноваженнями та проводять обшуки без належних на те підстав.

Найбільш поширеніші порушення:

  • Прокурори у постанові ніяк не обґрунтовують необхідність невідкладеного проникнення в приміщення. Вони лише цитують норму закону. При цьому абсолютно не розкривають, чим обумовлена така «невідкладність». Відповідно, постанова невмотивована.
  • Прокурори санкціонують обшуки, прикриваючись воєнним станом. Це при тому, що слідчий суддя виконує свої повноваження у звичному режимі. Наголошую, що при належному функціонуванні суду проведення обшуку за воєнними правилами (тобто без рішення суду)  є недопустимим.
  • Прокурори у постанові не зазначають, які саме речі підлягають виявленню в ході обшуку. Це, фактично, робить можливим вилучення будь яких речей, що потраплять «під руку» прокурора.

Як діяти якщо прокурор все ж таки провів обшук без ухвали суду та вилучив майно:

  1. Перевірка постанови прокурора на предмет вмотивованості.

У ній має бути обґрунтована об’єктивна неможливість слідчого судді того чи іншого регіону виконувати свої повноваження або необхідність порятунку людей/майна чи переслідування осіб.

У випадку відсутності такого мотивування – це є підставою для скасування постанови. А як наслідок – зняття арешту, повернення вилученого під час обшуку.

  1. Оскарження постанови керівнику органу прокуратури у порядку частини 6 статті 36 КПК України.

Мова йде про інструмент, при якому вищестоящий прокурор перевіряє законність рішень своїх підлеглих. Мета – зробити так, щоб керівнику було простіше скасувати незаконну постанову підлеглого, ніж потім бути в центрі скандалу через очевидно незаконний обшук.

  1. Притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за безпідставне проведення обшуку без ухвали суду.

Гарний приклад з практики – керівник однієї з окружних прокуратур столиці підмінив суд та надав дозвіл на проведення великої кількості обшуків у різних компаніях по території України.  Об’єктивних підстав для цього не було, оскільки суд функціонував у звичному режимі.

В ході цих обшуків було вилучено близько 100 тис. доларів США, більше 400 комп’ютерів та 200 системних блоків, біля 60 мобільних телефонів. Наслідки таких дій для бізнесу уявити не важко.

Результат – визнано, що обшуки проведено безпідставно, а прокурора притягнули до дисциплінарної відповідальності.

Чому ж цей інструмент є ефективним? Усе просто – орган, який здійснює дисциплінарне провадження є колегіальним та незалежним від прокурорської системи. До його складу окрім прокурорів входять зокрема вчені та адвокати. Саме це збільшує шанси на прийняття позитивного рішення.

  1. Ініціювання перед керівником прокурати проведення службового розслідування.

Підстава – перевищення прокурором своїх повноважень щодо проведення обшуку без належних на те підстав. Результатом буде теж саме – притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування, на мій погляд, є менш дієвим засобом. Це обумовлено тим, що дане розслідування проводять самі ж прокурори. Інша річ – дисциплінарне провадження.

  1. Порушення в Державному бюро розслідувань кримінального провадження за фактом перевищення прокурором свої повноважень.

Очевидно, що протиправні дії правоохоронців мають бути предметом розслідування. У такому випадку буде розпочате переслідування прокурора, а власник майна, де відбувся незаконний обшук,  отримає статус потерпілого.

  1. Оскарження дій прокурора слідчому судді. Таке оскарження можливе при поверненні незаконного вилученого майна під час обшуку або під час вирішення питання про арешт такого майна.

Проведення обушків без ухвали суду, як показує практика, є розповсюдженим явищем. На жаль, така слідча дія нерідко супроводжується зловживаннями з боку правоохоронців.

На цю проблему слабко впливає інститут легалізації слідчим суддею обшуку «post factum». Бо, в переважній більшості, суд закриває очі на порушення слідства. Причин багато: непорушна віра суду у «святість» правоохоронців, небажання суду глибоко розібратись у питанні тощо.

Можливість правоохоронців проводити обшук без ухвали суду не тільки не сприяє боротьбі із нечистими на руки чиновниками, а й істотно підвищує корупційні ризики. Разом із тим, наведені вище інструменти дають можливість максимально нівелювати можливі загрози. За їх допомого можна відбити бажання у прокурорів використовувати обшук як засіб маніпуляції щодо бізнесу.

Автор: СЕРГІЙ БОЙКО, адвокат VB PARTNERS

Логотип - VB Partners