Незважаючи на зниження активності НБУ та Фонду гарантування в частині ліквідації банків, частка запитів з боку банків з проблематики WCC залишається високою. Вони стосуються як питань безпосередньо самих банків, так і їх клієнтів.

Минулі роки Фонд був ключовим «постачальником» кримінальних проваджень. Фондом було подано більше 5 692 заяв про злочини. Загальна сума збитків за їхньою оцінкою – 374 925 млн гривень. Повідомлено підозр – 31, направлено справ до суду – 39.

Але виникла нова зона тиску – спеціалізовані підрозділи поліції, СБУ, НАБУ, які створювалися під справи, пов’язані з ліквідованими банками. Вони напрацювали досвід і зараз активно реалізують його на банківському ринку. Коло їх інтересів широке – від питань виділення рефінансування, операцій з інсайдерами, дисконтах при уступках, достатності та якості забезпечень до недбалості при оформленні активних операцій банку.

Сьогоднішню ситуацію не можна порівняти тією, що була 5 років тому, коли слова «акредитив», «кореспондентські рахунки» лякали слідчих. Сьогодні, як в НАБУ, так і в поліції і СБУ, достатній рівень професіоналізму для розслідування банківських справ.

З ключових проваджень за останній рік – підозра акціонеру банку «Аркада», обвинувальний вирок Голові правління «АКБ Банку», завершення розслідування щодо правління «Вектор Банку», чергова підозра заступнику голови правління «Фінанси і кредит», підозри посадових осіб «Банку Михайлівський».

Триває епопея з кримінальним провадженням проти акціонера «VAB Банку» і посадових осіб НБУ. Цей кейс – свідчить про інтерес НАБУ до банківської теми. В їх полі зору близько п’яти банківських кейсів, розслідування яких йдуть вже більше двох років. В рамках цих справ проведено сотні слідчих дій і десятки міжнародних співробітництв по всій Європі – починаючи від Литви, Латвії, закінчуючи Австрією, Швейцарією і Люксембургом.

Ключовою цільовою аудиторією правоохоронців є топ-менеджмент і акціонери банків. Також в зоні ризику менеджери, залучені в розслідувані операції – кредитні менеджери, фахівці по заставах, оцінювачі.

Зона їх особливої ​​уваги – державні банки, оскільки їх статус дозволяє правоохоронцям при будь-якій невдалій банківській операції говорити про розкрадання державних коштів.

Значних успіхів досягнуто в сфері міжнародного співробітництва. Гроші «не бачать» кордонів. Рух грошової маси по одному кейсу може відбуватися одночасно в п’яти юрисдикціях. Правоохоронні органи успішно навчилися розкривати банківську таємницю, вилучати документи та докази не тільки в Україні, а й за кордоном.

Нова їх навичка – арешти активів в іноземних банках. Банківська таємниця практично перестала існувати. Ключовий тренд – активна співпраця слідчих, заміна принципу взаємності на принцип ініціативності. Якщо прокурор європейської країни, бачить наявність будь-яких активів у своїй юрисдикції, пов’язаних з розслідуванням в Україні, він за власною ініціативою їх блокує і інформує про це українську сторону, допомагаючи останньому заарештувати такий актив. Раніше іноземні прокурори проявляли активність виключно за запитом українських колег.

Головна складність роботи у банківських справах – їх комплексність. Для ефективного розслідування або захисту необхідно володіти не тільки кримінальним правом і процесом, а й мати високу експертизу в питаннях корпоративного права, фінансового моніторингу, банківського законодавства. Наступне – великі банківські кейси неминуче пов’язані з міжнародним правом, з транзакціями через кілька юрисдикцій. Тому знання англійської мови і розуміння функціонування міжнародної банківської системи – вкрай важливі.

Варто сказати про проблему прийняття рішення колегіальними органами. Існує думка, якщо рішення прийнято колегіальним органом (правлінням, кредитним комітетом), то це знімає відповідальність з його членів. Даний висновок є помилковим. Сьогодні правоохоронці готові пред’являти підозри безпосередньо кожному члену колегіального органу, якщо констатується, що рішення завдало шкоди або прийнято з порушенням вимог законодавства, внутрішніх документів банку. Більш того, практика Антикорупційного суду у справі «VAB Банку» підтверджує дану позицію.

Щоб знизити кримінально-правові ризики, необхідно слідувати п’яти простим правилам.

Перше – суворе дотримання формальностей, передбачених статутом та внутрішніми положеннями банку. Якщо при проведенні операції були найменші порушення, правоохоронець буде їх трактувати не на користь менеджменту. Увага до деталей, їх чітке дотримання – запорука виключення проблем в майбутньому.

Друге – впорядкувати питання так званих «заочних засідань», коли рішення колегіальними органами приймається без очних зустрічей. З одного боку – це нормальна сучасна практика вирішення завдань шляхом опитування, телефонного дзвінка, e-mail. Але, якщо даний формат не передбачений актами самого банку, правоохоронні органи будуть трактувати це як грубе порушення.

Третє – виключити з методологічних документів банку будь-які оціночні категорії без конкретних критеріїв. Наприклад, поняття «орган або посадова особа здійснює контроль». Якщо досліджуваний термін не наповнені змістом і не роз’яснити, в чому він проявляється і яким методом реалізується, то слідчий дасть йому максимально широке трактування, і, відповідно, отримає підставу звинуватити посадових осіб банку в халатності.

Четверте – реакція на індивідуальні акти НБУ. Якщо регулятор виявив порушення і дав будь-які рекомендації, принципово важливо дані побажання виконати. В іншому випадку їх невиконання буде трактуватися як обставини, що сприяли вчиненню правопорушення. Незалежно від того, пов’язано дане порушення з рекомендацією регулятора чи ні.

І останнє, п’яте – провести спеціальну експертизу бізнес-процесів, внутрішніх положень на наявність кримінально-правових ризиків. За результатом внести відповідні зміни з метою їх виключення. Буде не зайвим провести міні-тренінг для ключових осіб банку. Досвід показує, чим раніше почати профілактику або «абсорбування» потенційної проблеми, тим більше шансів завершити їх без негативних наслідків.

Автор: Денис Бугай, партнер VB PARTNERS