VB PARTNERS продовжує аналізувати ключові рішення Європейського суду з прав людини. До Вашої уваги справа «Совтрансавто-Холдинг» проти України» (заява № 48553/99), яка є  важливим прецедентом у практиці Суду і входить до Посібника ЄСПЛ за ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції – Захист власності.

Фактичні обставини справи:

Заявник (російська компанія) володів 49% акцій ВАТ «Совтрансавто-Луганськ» (далі – Товариство).

У 1996 р. загальні збори акціонерів його реорганізували. Після цього, директор приймав 3 рішення про збільшення статутного фонду Товариства з порушенням закону. Ці рішення були зареєстровані Луганським міськвиконкомом.

Внаслідок збільшення статутного фонду частка заявника зменшилась з 49% до 20,7%,а керівництво Товариства отримало повний контроль над його діяльністю.

Заявник оскаржив рішення про реорганізацію Товариства і про збільшення статутного фонду. В процесі судового розгляду на суддів здійснювався тиск. Зокрема, Президент України давав вказівки «захистити інтереси громадян України» та інтереси держави. Справи розглядалися неодноразово. Однак, у задоволенні позовів було відмовлено.

Тим часом, у 1999 р. загальні збори Товариства прийняли рішення про його ліквідацію.

Правові висновки ЄСПЛ:

ЄСПЛ встановив порушення ст. 1 Протоколу 1 (право на мирне володіння майном):

  1. Внаслідок збільшень статутного фонду частка заявника зменшилася з 49% до 20,7%. Це вплинуло на здатність керувати Товариством і контролювати майно.
  2. Конвенція покладає на державу позитивні зобов’язання: забезпечити судову процедуру, що гарантує справедливе вирішення спорів між приватними особами.

Несправедливий характер судів щодо заявника прямо вплинув на його право власності. Ігнорування судами вказівок вищого суду, неодноразовий перегляд остаточного рішення, втручання Президента України в судовий процес створили ситуацію «правової непевності» для заявника. Початкова вартість його акцій знизилася, що потягло за собою зміни в можливостях управляти Товариством.

  1. Спосіб, в який проводився і закінчився судовий розгляд, порушив баланс між суспільним інтересом і правом власності заявника. Держава не виконала свого зобов’язання гарантувати заявнику ефективне користування правом власності.

ЄСПЛ також визнав порушення ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд) через суттєві порушення судової процедури і підрив гарантії «незалежного суду».

ЄСПЛ зобов’язав державу сплатити заявнику 500 000 євро матеріальної шкоди і 75 000 євро моральної шкоди.

Висновки: держава не лише зобов’язана утримуватися від незаконного втручання у право власності особи, а має створювати умови для реалізації і захисту права власності.  Нездатність судів розглянути справу з дотриманням права на справедливий суд, якщо це вплинуло на право власності, матиме наслідком порушення ст. 1 Протоколу № 1.

Попередні випуски блогу:

Автор: Вікторія Хілініченко, юрист VB PARTNERS