Для осіб, які переховуються, Кримінальний процесуальний кодекс України (надалі – КПК) передбачає особливу процедуру здійснення спеціального досудового розслідування. Мова йде про «заочне» розслідування (in absentia).

Даний інструмент правоохоронці починають дедалі активніше використовувати на практиці. У свою чергу це розширює відповідну судову практику.

Відповідно до статей 297-1, 297-2  КПК, обов’язковими підставами для ухвалення слідчим суддею рішення про здійснення спеціального досудового розслідування є (1) переховування від органів слідства та суду; (2) оголошення у міжнародний розшук.

Разом із тим такі поняття не визначені кримінальним процесуальним законодавством. Це, у свою чергу, формує непорозуміння та неоднозначну судову практику.

У цій статті пропонуємо розглянути питання оголошення особи в міжнародний розшук та особливості процедури здійснення розслідування in absentia.

Оголошення в міжнародний розшук: Постанова слідчого Vs Картка Інтерполу Vs Конкретні дії слідчого 

Як вже було зазначено вище, однією із підстав  проведення слідства за відсутності підозрюваного є оголошення особи у міжнародний розшук.

Через відсутність законодавчого регулювання на практиці існує декілька позицій щодо моменту, з якого слід вважати особу такою, яка оголошена в міжнародний розшук.

Перша позиція полягає у тому, що оголошення особи в міжнародний розшук настає з моменту винесення слідчим відповідної постанови. При цьому, будь-яких дій слідчого по реалізації такої постанови не вимагається.

Прихильниками такої позиції є безумовно самі слідчі. На жаль, на практиці деякі судді підтримують таку позицію та мотивують міжнародний розшук наявністю лише формальної постанови слідчого.

Друга позиція полягає у тому, що особа не оголошена в міжнародний розшук доки Інтерполом не буде опубліковано «червоної картки».

Третя позиція полягає у тому, що особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук при активних діях слідчого. А саме:

  1. Винесення слідчим постанови про міжнародний розшук.
  2. Внесення відомостей про розшук до ЄРДР.
  3. Належне звернення слідчого із запитом до Національного центрального бюро Інтерполу (надалі – НЦБ).
  4. Не повернення слідчому такого запиту.

Суди, у тому числі ВАКС, у переважній більшості займають третю позицію.

Найбільш обґрунтовано така позиція викладена у відповідних ухвалах ВАКС, зокрема в ухвалі Апеляційної палати ВАКС від 04.02.2020 по справі №991/3010/19:

«За умови винесення слідчим, прокурором, постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, внесення цих даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні та належним зверненням із запитом до НЦБ задля отримання співробітництва з Генеральним секретаріатом Інтерполу та правоохоронними органами зарубіжних держав щодо міжнародного розшуку підозрюваного, який не було повернуто у передбаченому порядку, особа може вважатися оголошеною у міжнародний розшук».

При вирішенні слідчим суддею питання про здійснення спеціального розслідування мають бути дотримані вимоги щодо судового виклику

Конституцією України гарантовано, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.

Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у передбаченому процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції. Відповідне право також закріплено КПК. 

В той же час, дотримання даних вимог під час вирішення питання про призначення розслідування in absentia є доволі неоднозначним. У переважній більшості суди не направляють підозрюваному судову повістку.

Дійсно, слідчий суддя може розглянути відповідне питання за відсутності підозрюваного.

Однак, КПК не містить норм, які б дозволяли слідчому судді розглянути таке клопотання та надати дозвіл на «заочне» розслідування без належного виклику підозрюваного в засідання.

Інструменти захисту щодо спростування факту переховування підозрюваного від слідства

Як вже зазначалось, переховування від слідства – це одна із підстав для надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування.

Ефективним засобом спростування вказаної обставини можуть бути:

  1. Консульський облік. 
  2. Посвідчення документів у посольстві. 
  3. Отримання офіційних доказів від іноземної країни щодо проживання підозрюваного. 
  4. Активна комунікація підозрюваного зі слідством. 
  5. Ініціювання міжнародного співробітництва (зокрема слідчих дій). 

Розслідування in absentia без попереднього використання усіх засобів проведення такого розгляду за участі особи є грубим порушенням міжнародних норм.

Сукупність таких обставин вказує на те, що особа знаходиться за кордоном, та абсолютно не приховує своє місце перебування.

Відповідно це фактично робить застосування інституту спеціального розслідування недоцільним. Це випливає з наступного. 

Резолюція (75) 11 Комітету міністрів Ради Європи «Про критерії, що регламентують розгляд, який здійснюється за відсутності обвинуваченого» від 19.01.1973 р. встановлює мінімальні правила здійснення провадження in absentia (надалі – Резолюція; Додаток 23).

Резолюція є міжнародним стандартом, який слугував орієнтиром під час розроблення проекту Закону України від 16.01.2014 р. № 3587 (щодо заочного кримінального провадження).

Згідно з цим документом

  • справа не може розглядатися за відсутності особи, якщо вона не була повідомлена повістками про проведення розгляду і без надання їй достатнього часу для підготовки захисту (якщо тільки не буде встановлено, що вона навмисно прагнула уникнути правосуддя); 
  • якщо суд встановить, що обвинуваченому, який не з’явився на розгляд, була вручена повістка, він повинен відкласти розгляд справи, якщо визнає, що особиста присутність обвинуваченого є обов’язковою або є підстави вважати, що в обвинуваченого виникли перешкоди для явки;
  • справа не повинна розглядатися за відсутності обвинуваченого, якщо є можливість перенести її розгляд на територію іншої держави або звернутися із запитом про видачу. 

Таким чином, міжнародними нормами не допускається здійснення провадження in absentia у випадку реальної можливості провести такий розгляд за присутності особи, прав та обов’язків якої стосується таке провадження. Здійснення провадження in absentia без попереднього використання усіх засобів проведення такого розгляду за участі особи є грубим порушенням міжнародних норм.

У випадку проживання особи за межами України на законних підставах,  таким засобом є проведення усіх дій щодо підозрюваного у порядку міжнародного співробітництва.

Право на оскарження розслідування in absentia – норми КПК Vs принцип верховенства права

Стаття 309 КПК прямо передбачає можливість оскарження в апеляційному порядку лише ухвали слідчого судді про відмову у наданні дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування.

Разом із тим, КПК не передбачає можливості оскарження рішення про надання дозволу на заочне розслідування.

Виникає ситуація, в якій сторона обвинувачення отримує очевидну перевагу перед захистом. ВАКС підтримує таку позицію, та відмовляє у відкритті проваджень за апеляційними скаргами захисників на ухвали про надання дозволу на спеціальне досудове розслідування.

Така модель інституту оскарження спеціального розслідування, а також судова практика є доволі дискусійною. Позбавлення підозрюваного та захисників права оскаржити відповідне рішення є порушенням конституційного права людини.

На мою думку, усі учасники процесу мають мати можливість ініціювати перегляд рішення про розслідування in absentia (позитивного як для прокурора, такі і для захисту). 

В той же час, відсутність чітких критеріїв судової перевірки при наданні слідчими суддями дозволу на проведення спеціального досудового розслідування змушує сторону захисту звертатися до загальних засад кримінального процесу (принцип верховенства права), міжнародних актів, а також позиції Європейського суду з прав людини щодо дотримання статті 6 Конвенції (право на захист).

Висновок

Неоднозначна судова практика в питаннях розуміння поняття «оголошення в міжнародний розшук», а також застосування інституту розслідування in absentia свідчить про необхідність внесення відповідних змін до законодавства України. 

Автор: Сергій Бойко, адвокат VB PARTNERS