Спочатку ідею створення окремого антикорупційного суду Микита Нуралін, адвокат VB PARTNERS, вважав дещо нелогічною, адже кожен суд в країні повинен бути антикорупційним. Однак згодом юрист змінив свою думку. Про те, чому нам потрібні антикорупційні суди, чи почувається вітчизняний бізнес більш захищеним, яку з останніх змін до КПК адвокат вважає найбільш вдалою, а також яких змін очікувати у 2019 р., читайте в інтерв’ю Микити Нураліна для спеціального випуску «Вибір клієнта. ТОП 100-кращих юристів України 2018 ».

– Микито, сьогодні вся країна спостерігає за процесом створення Антикорупційного суду, як свого часу це відбувалося з Верховним судом. На Вашу думку, чи змінить цей процес історію? Тобто чи є надії, що 39 осіб зможуть змінити ситуацію в країні?

– Від початку зародження ідеї про створення окремого антикорупційного суду я виступав проти цього, адже кожен суд в країні повинен бути антикорупційним. Однак, як показала практика, місцеві суди були нездатні забезпечити ефективний та швидкий розгляд таких справ. На мою думку, основною причиною цього є велика завантаженість місцевих судів та неприхований тиск на них з усіх боків.

Натомість в «антикорупційних суддів», по-перше, у провадженні не будуть інші справи, тобто вони матимуть можливість зосередитися на конкретних справах і розглядатимуть їх у короткі строки. По-друге, особливий порядок відбору суддів, у тому числі із залученням Громадської ради міжнародних експертів, сприятиме призначенню високопрофесійних суддів, які не піддаються впливу. По-третє, для цих суддів передбачаються додаткові гарантії, які обмежують можливості тиску на суддів з боку правоохоронців (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань можливе лише Генеральним прокурором України). Тобто підуть у небуття випадки, коли майже після кожного рішення в резонансних справах розпочиналося переслідування за завідомо неправосудне рішення.

Наразі занепокоєння щодо швидкої зміни перебігу історії викликає той факт, що рішення у справах, розгляд яких було розпочато до створення Антикорупційного суду, будуть оскаржуватися до загальних апеляційних судів, а не до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Загалом, я вважаю, що 39 новопризначених суддів зможуть змінити ситуацію в країні щодо розгляду корупційних справ. Однак вони повинні поставити перед собою чіткі орієнтири у напрямку служби суспільству, а не владі. При цьому вони не повинні боятися виносити виправдувальні вироки.

– Для просування цієї ідеї зміни повинні йти не тільки «згори», а й «знизу». Чи мають бажання правоохоронці, органи влади та бізнес грати чесно і за правилами?

– Бізнес завжди бажає грати чесно та за правилами, оскільки це вигідніше. Кожен хоче розуміти, як йому діяти, щоб не було негативних наслідків, а якщо вони виникають, як їх вирішити один раз і назавжди. Корупція надає швидкі рішення, однак не вирішує проблем, а навпаки, їх створює. Отримання будь-яких благ у корупційний спосіб неможливо приховувати вічно. Влада зміниться і всі факти будуть як на долоні. Так само, як і незаконно закрите кримінальне провадження, можна продовжити або розпочати знову.

Проте в органах влади таку правильну позицію не завжди зустрінеш. В суспільстві деформована свідомість. Більшість чиновників, приходячи на роботу, вважають, що за будь-які свої дії, навіть законні, вони повинні отримувати додаткову нагороду. З державних органів, на мою думку, це може бути викорінено не лише шляхом вироків щодо корупціонерів, але й шляхом впровадження персональної матеріальної відповідальності службовців за будь-які незаконні дії, як це відбувається у кримінальному процесі.

– Вже минув майже через рік після початку роботи ВС та оновлення процесуального законодавства. Чи можна сьогодні сказати, що нарешті настали зміни, яких всі так очікували рік тому?

– Безперечно, такі зміни настали. Для звичайного споживача послуг судової влади неодмінним фактом незадоволення були проблеми доказування та затягування судового розгляду. Запроваджені зміни суттєво обмежують недобросовісні можливості. Нарешті офіційно визнані електронні докази, закріплений порядок їх подання та дослідження. Раніше потрібно було вигадувати, як їх легалізувати у процесі. Наразі все просто і ми цим користуємося. В майбутньому ми чекаємо на повноцінне запровадження електронного суду, який значно зменшить витрати часу, спростить доступ до матеріалів та їх обміну між сторонами.

Також в адміністративному процесі запроваджено зразкові справи. Тобто Верховний Суд розглядає як суд першої інстанції одну з типових справ і формує конкретний висновок щодо цих правовідносин. На сьогодні вже є 7 рішень у зразкових справах щодо соціальних питань. Саме цих справ найбільше в адміністративних судах, оскільки вони зачіпають права широкої групи населення. Обов’язкові висновки Верховного Суду мають полегшити подальший розгляд подібних справ.

Зловживання правами вже не є проблемою. Тепер подання апеляційних скарг на ухвали, які не оскаржуються, не допоможуть опонентам затягнути розгляд у зв’язку з надсиланням справи до апеляційного суду. Закріплені конкретні наслідки подібних зловживань: повернення таких скарг, а також накладення штрафів як на представника, так і на сторону, яку він представляє.

Зазначені новації значно полегшили життя добросовісним учасникам судового процесу. Однак судочинство покращується не лише завдяки змінам законодавства. Верховний Суд у своїх висновках ставить крапку у вирішенні дискусійних питань. Найбільш дотичною до захисту бізнесу, на мою думку, стала позиція Великої Палати Верховного Суду у справі №237/1459/17, в якій було винесено однозначний висновок, що можна оскаржувати постанови слідчих суддів про призначення перевірок (податкових та інших). Це важливо не лише тому, що бізнес зможе оскаржувати призначення перевірок у кримінальному процесі, але й тим, що Верховний Суд зробив такий висновок на підставі загальних засад. У цьому випадку – забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, хоча прямо таке оскарження не передбачено.

Отже, Верховний Суд стає тим судовим органом, яким ми його хотіли бачити, тобто тим, для якого принцип верховенства права превалює над принципом законності

– Чи почувається бізнес більш захищеним в нашій країні? Чи до цього ще далеко?

– Бізнес відчуває більшу захищеність, але до повної впевненості в цьому ще далеко. Насамперед, необхідно вирішити питання захисту від свавілля правоохоронних органів. Держава робить назустріч цьому відповідні кроки. Окрім змін до КПК України, під час судової реформи потрібно відмітити ініціативи «Маски шоу стоп – 1 та 2». В зазначених актах прослідковується прямий вплив на захист бізнесу. Зокрема, під час обшуку обов’язковою є відеофіксація. Запроваджено можливість оскарження повідомлення про підозру та нові підстави для закриття кримінальних проваджень, обмежено строки розслідувань без підозрюваного.

Дієвим механізмом для зменшення тиску на бізнес зможе стати персональна матеріальна відповідальність слідчих та прокурорів, яку ввели з прийняттям «Маски-шоу стоп – 2». Однак допоможе лише правильне та активне формування такої практики.

–  Як змінився попит на послуги практики White-collar crime за останній рік?

– Попит щороку зростає. Ринок цієї практики буде рости й надалі. З одного боку, попит підсилює активна робота НАБУ щодо розслідування корупційних злочинів, а з іншого боку, все більше компаній розуміють, що за корпоративне шахрайство потрібно притягати до кримінальної відповідальності.

Також тенденцію до збільшення мають питання екстрадиції та транснаціональних розслідувань. Цьому сприяє глобалізація та інтегрування українських правоохоронних органів до міжнародних мереж.

Окрім того, зміна влади та бізнес-інтересів державних діячів стимулюють початок нових кримінальних проваджень, захист в яких вимагає не лише навичок адвоката, але й розуміння бізнесу клієнта. Клієнти з корпоративного світу не можуть звернутися до класичного адвоката з кримінального права, оскільки вони розмовлятимуть різними мовами. Адвокати WCC мають бути спеціалістами не лише в кримінальному праві та процесі, але й достатньо глибоко розуміти корпоративне, антимонопольне, банківське або інше право, яке дотичне до бізнесу клієнта.

Зазначені обставини роблять практику WCC однією з найзатребуваніших на ринку України. Про це свідчить тенденція останніх років – відкриття в юридичних компаніях практики WCC.

– Виходячи з Вашої практики, чи дали зміни у проведенні процедури обшуку (зокрема відеофіксація обшуку та присутность адвоката) позитивний результат? Чи проблема невиконання вимог закону нікуди не зникла?

– Звісно, є позитивний результат. Правоохоронці вчиняють все менше порушень. Вони вже не можуть не допускати адвоката до проведення обшуку, як це було раніше. Зараз обов’язок допуску на будь-якій стадії прямо закріплений законом, в іншому випадку всі докази можна визнати недопустимими. Однак, як завжди, є винятки. Деяких осіб не вгамовує навіть відеозапис його неправомірних дій. Це проблема нерозуміння частиною правоохоронців принципу законності, вже не кажучи про верховенство права.

– Які зміни в КПК Ви вважаєте позитивними, а які недоцільними? На Вашу думку, що потрібно було б вдосконалити?

– Останні зміни майже повністю спрямовані на розширення права на захист бізнесу від незаконних дій правоохоронців. Беззаперечно, позитивними змінами є відеофіксація обшуку та неможливість вилучення комп’ютерної техніки, запровадження можливості оскарження повідомлення про підозру, нові підстави для закриття кримінальних проваджень, обмеження строку розслідування.

Однак найголовнішою новацією є введення нового учасника процесу – особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. На мою думку, найкраща зміна, яка відповідає всім європейським цінностям та принципам – це забезпечення права на захист.

 Згідно з КПК 1960 р., будь-яка особа (навіть не будучи підозрюваною) мала можливість оскаржити порушення кримінальної справи, якщо вона стосувалася її прав. З прийняттям КПК України у 2012 р. така опція була втрачена. Проводилося досудове розслідування щодо конкретної особи, але без вручення повідомлення про підозру така особа не мала жодних прав у процесі. Наразі така особа має право заявляти клопотання, в тому числі щодо закриття провадження, а також оскаржувати дії сторони обвинувачення (зокрема, щодо недотримання розумних строків розслідування).

Під час судової реформи зміни щодо проведення експертиз були внесені лише в державних експертних установах та виключно за ухвалою слідчого судді. Фактично, порушується право на захист, оскільки підозрюваний не може залучити приватного експерта.

Окрім скасування зазначених положень, на мою думку, потрібно посилити забезпечення права на захист та принцип змагальності. Такі пропозиції містяться, зокрема, в законопроекті «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №9055.

– Прийняття законопроекту про адвокатуру зараз стало як ніколи реальним. Які Ви можете відзначити позитивні та негативні аспекти в цьому законопроекті?

– Я брав безпосередню участь у напрацюванні та обговоренні цього законопроекту ще на стадії робочої групи при Раді з питань судової реформи. Всі напрацювання я приміряв на себе, думав про те, яким чином вони вплинуть на мою діяльність як адвоката.

Серед позитивних змін варто відзначити значне посилення професійних прав та гарантій. Адвокатам надається доступ до всіх державних реєстрів, що значно спростить роботу. Посилюються питання конфіденційності спілкування та обміну інформацією адвоката з клієнтом. Запроваджується прозора та чітка система самоврядування.

Звичайно, проект потребує доопрацювання. Наприклад, навколо розділу щодо адвокатської та інших видів діяльності точилося чимало дискусій. Поява цього розділу викликана тим, що державні органи з 2019 р. зможуть представляти виключно адвокати. Замість того щоб розв’язати питання щодо самопредставництва державних органів інхаусами, було вирішено змінити суть адвокатської діяльності.

Продовжуючи ці трансформації, адвокатам надається можливість здійснювати свою діяльність у складі товариств з обмеженою відповідальністю, а не лише адвокатських бюро чи об’єднань. Наразі такі недоліки можна виправити лише у стінах Верховної Ради.

– Що може завадити прийняттю цього проекту?

– Сьогодні в адвокатському середовищі є дві групи: за і проти. Так сталося, що ті, хто проти, вдаються до недобросовісних дій. Зокрема, вони розповсюджують недостовірну інформацію про вплив законопроекту. Наприклад, нещодавно ходили чутки, що відповідно до законопроекту всі адвокати повинні будуть проходити переатестацію. Однак у Перехідних положеннях законопроекту прямо передбачено, що всі адвокати залишаються адвокатами. Саме введення в оману суспільства і депутатів щодо наслідків прийняття закону та відсутність особистого аналізу депутатами закону може стати на заваді його прийняття.

– На Вашу думку, яких ще законодавчих змін можна очікувати у 2019 році?

– Бізнес дуже очікує прийняття законопроекту про службу фінансових розслідувань України. Ця служба має прийти на заміну фактично нелегальної податкової міліції. Однак ця реформа повинна не просто змінити назву, а перетворити податкову міліцію з карального органу в аналітичну службу.
Також сподіваюся, що в наступному році продовжаться ініціативи щодо модернізації кримінального процесуального законодавства (зокрема, щодо розширення права на захист, посилення ролі слідчого судді на досудовому розслідуванні та врегулювання процедури притягнення до відповідальності правоохоронців за незаконні дії).