Боротьба з корупцією – одна з рекомендацій, наданих Європейською Комісією Україні при отриманні статусу кандидата на членство в ЄС. Корупція також стоїть на заваді вступу в НАТО.
Минулого року Верховна Рада затвердила Антикорупційну стратегію на 2021-2025 роки. У ній вказано, що подальша боротьба з корупцією залишається однією з основних вимог суспільства.
Директор НАБУ в одному з останніх інтерв’ю вказав: «Запит суспільства на боротьбу з корупцією суттєво зріс під час війни».
Вказане підтверджують результати опитування, проведеного Transparency International Ukraine. 77 % населення вважають корупцію ключовою проблемою майбутньої відбудови України.
Відповідно до Державної антикорупційної програми, проблемою, яка ускладнює боротьбу з корупцією, є «стійкий запит населення, трансформований (гіпертрофований) у запит на масове кримінальне переслідування високопосадовців. Відсутність значної кількості обвинувальних вироків, що передбачають позбавлення волі (або їх недостатній публічний розголос), формує враження щодо неспроможності антикорупційної реформи досягнути мети».
Розмірковує над проблемою наш партнер Денис Шкаровський в ексклюзивному матеріалі для Forbes.
Боротьба з корупцією реальна?
Дійсно, проблема хабарництва стоїть дуже гостро. Спостерігаємо хвилі активної боротьби з корупцією, які супроводжуються публічним розголосом.
На жаль, в такій боротьбі акцент знаходиться на процесі, а не результаті. Проміжні результати (обшуки, підозри, запобіжні заходи) видають як успіх.
Однак, з часом інтерес суспільства до справи втрачається й вона розслідується роками. Вказане вимагає від правоохоронних органів створення нових інфоприводів. Мета – задоволення запиту суспільства на масове кримінальне переслідування.
Які загрози?
- Занадто публічна демонстрація правоохоронними органами процесу розслідування, а не результату.
Звичайно, звітування перед громадськістю – це важливо.
Однак, у ЗМІ з’являються фото з місць проведення слідчих дій (кошти, твори мистецтва, коштовності, особиста зброя, автомобілі тощо).
Звичайною є практика публікації відеороликів/міні-серіалів за результатом обшуків, повідомлень про підозру. Кримінальне провадження переходить з юридичної площини у медійну.
- Застосування судами неспівмірних застав.
У своїй передвиборній програмі на пост Президента України Володимир Зеленський декларував: «Підозрюваний у корупції не вийде під заставу».
На жаль, вищевказані декларативні заяви втілюються в життя. Застави перестали виконувати функцію запобіжного заходу (як це передбачено КПК України), а є фактичним покаранням для особи, вина якої ще навіть не доведена.
За останній рік максимальні розміри застав у корупційних справах збільшились у щонайменше 5 разів.
Якщо у 2020-2021 роках максимальний розмір застави, застосований ВАКС, становив 120 млн грн, то у 2022-2023 застосовувались застави у розмірі 260 млн грн, 520 млн грн. Тенденція простежується і в загальних судах, які розглядають корупційні справи.
Такі застави зумовлюють безальтернативне обмеження волі особи, вина якої не встановлена обвинувальним вироком. Метою кримінального провадження стає «гонитва за цифрами».
- Відверте зловживання/перевищення службовими повноваженнями правоохоронними органами.
Для задоволення запиту суспільства на «швидкі посадки» прокурори очевидно зловживають наданими повноваженнями.
Для прикладу:
- штучно змінюють підслідність справ з метою отримання «потрібного» суду;
- безпідставно кваліфікують діяння за більш тяжкими статтями КК України (зловживання владою, замість недбалості) для застосування найбільш суворих запобіжних заходів у політично значущих кейсах.
Які наслідки?
Здавалось би, що боротьба з корупцією – це завжди позитив, особливо в умовах необхідності залучення іноземних інвестицій. Однак, методи, які використовує держава, не лише ускладнюють таку боротьбу, а й дискредитують правову систему як в очах населення України, так і міжнародного співтовариства.
Так, верховенство права і справедливий суд є умовою для отримання Україною інвестицій. Політична та адміністративна корупція не є кращою, ніж «комерційна».
Наслідки полягають в наступному:
- Зниження довіри до правоохоронних та судових органів. Ніхто не вважає судову та правоохоронну систему гарантією захисту.
Законодавство України передбачає чітке розмежування функцій обвинувачення та суду.
На жаль, сторона обвинувачення для оперативного задоволення запиту суспільства не дотримується процедури, передбаченої законодавством.
Суд, замість того, щоб залишатись безстороннім і незалежним арбітром, намагається виправити очевидні помилки або виправдати явні зловживання обвинувачення. При цьому, аргументи захисту ігноруються.
- Нівелювання презумпції невинуватості.
Перехід кримінального провадження з юридичної площини у медійну створює у суспільства уявлення про винуватість особи задовго до розгляду справи судом.
Таке ж уявлення складається і в суду ще до початку судового засідання. Тобто, особа «заходить» в процес з уже сформованим негативним ставленням до неї.
На жаль, спостерігаємо, що пости у Facebook, Telegram-каналах істотно впливають на прийняття суддями рішень.
- Нівелювання інституту репутації особи.
Публічність дій правоохоронних органів щодо особи руйнує її репутацію в одну мить.
Натомість, після online затримання, обрання запобіжного заходу розслідування найчастіше переходить у «заморожену» фазу і може тривати роками без обвинувального вироку. Вказане зумовлено безперспективністю кримінального провадження.
Натомість, репутація особи вже зруйнована, відновленню не підлягає (навіть після виправдувального вироку).
Як подолати вказані проблеми?
- Зміна правосвідомості.
В суспільстві існує думка, що реформа – чарівна пігулка, яка допоможе побороти корупцію. Реформа не подолає вищевказані проблеми. Це питання правосвідомості. КПК України написаний якісно. Дотримання норм всіма учасниками справи сприяло б збільшенню «якості над кількістю».
- Чітке дотримання розмежування повноважень між судом та стороною обвинувачення.
Правова держава передбачає обов’язкову наявність незалежних інститутів обвинувачення, захисту та суду.
Суд та прокурор мають бути незалежні один від одного. Позапроцесуальне спілкування прокурора та судді, виправлення судом помилок обвинувачення є недопустимими.
Крім того, суд та прокурор мають залишатись незалежними і від впливу громадськості.
- Повернення з публічно-політичної площини у юридичну.
Основним завданням антикорупційних органів має стати реальна боротьба з корупцією, а не створення інфо-приводів для задоволення запиту суспільства.
Запобіжні заходи мають виконувати функцію, передбачену законодавством, а не використовуватись як покарання.
Боротьба з корупцією – комплексний та тривалий процес. Задоволення запиту суспільства та «швидкі посадки» не сприяють боротьбі, а лише її ускладнюють.
Автор: Денис ШКАРОВСЬКИЙ, партнер VB Partners
