Фінансова стабільність та прогнозованість — ключові фактори для будь-якого бізнесу. Банківська таємниця була одним із засобів їх забезпечення. Однак сьогодні її майбутнє в Україні під питанням.
Держава взяла курс на радикальне реформування фінансового контролю. Одна з найбільш дискусійних змін — фактичне скасування банківської таємниці для податкових органів. Це означає, що фіскальні служби зможуть без судового дозволу отримувати дані про рух коштів на рахунках підприємців і компаній.
Такі зміни передбачені Національною стратегією доходів до 2030 року. Документ визначає подальший вектор змін у податковій і митній політиці. Одна з цілей стратегії — зменшення залежності держави від зовнішньої фінансової допомоги. Але якою ціною для бізнесу? Чи дійсно Україна рухається в бік європейських стандартів, чи отримує новий інструмент тиску? Розбираємося в деталях.
Суть законодавчих змін
Протягом наступних двох років банки та інші фінансові установи зобов’яжуть розкривати податківцям інформацію, що раніше підпадала під банківську таємницю.
Податкова вже розробляє відповідні законодавчі зміни. Такі зміни дадуть змогу отримувати доступ до банківських даних без судового рішення. Податківці зможуть вільно аналізувати рух коштів на рахунках компаній і підприємців, включно з комерційною таємницею, деталями господарських операцій, контрагентами та призначеннями платежів.
Ба більше, наявність податкової перевірки вже не буде умовою для доступу до такої інформації. Раніше наявність перевірки була необхідною умовою для отримання доступу до банківської таємниці.
Отже, фактично банківська таємниця скасовується для всіх.
Порівняння з європейською практикою
Міністерство фінансів стверджує, що доступ податкових органів до банківської інформації — це загальноприйнята світова практика. Така практика є частиною інтеграції України до європейської спільноти. Однак чи справді пропоновані зміни відповідають європейським стандартам?
Твердження Міністерства фінансів опирається на звіт Організації економічного співробітництва та розвитку «Покращення доступу до банківської інформації для цілей оподаткування».
Однак звіт передбачає, що податкові органи більшості країн ЄС отримують у автоматичному режимі лише загальні дані. Такі дані включають: (1) ім’я та прізвище клієнта банку, (2) номери рахунків, (3) відсоткові доходи, (4) баланс рахунків на кінець року.
Ця інформація допомагає стежити за податковими надходженнями та виявляти ухилення від сплати податків. Водночас доступ до комерційної інформації про рух коштів, контрагентів та господарські операції — це виняток, а не правило. У більшості країн для цього потрібне судове рішення.
В Україні податкові органи вже мають більший доступ до банківської інформації, ніж у багатьох країнах ЄС. Банки зобов’язані передавати податковій інформацію про відкриття та закриття рахунків, доходи від відсотків, а також перевіряти відповідність виплачених зарплат податковим зобов’язанням.
Пропоновані ж зміни Мінфіну йдуть значно далі за європейську практику, даючи податковій прямий доступ до комерційної таємниці без судового контролю.
Історичний контекст скасування банківської таємниці в Україні
За останні п’ять років Україна планомірно рухається до повного скасування банківської таємниці. Цей процес розпочався у 2019 році і з кожним роком набирає обертів, залучаючи дедалі більше державних органів до кола тих, хто має право доступу до фінансової інформації громадян та бізнесу.
Перший значний крок було зроблено у 2019 році, коли ключові правоохоронні органи — прокуратура, ДБР та НАБУ — отримали доступ до банківських операцій у рамках кримінальних проваджень.
2021 рік став переломним у питанні прозорості банківських даних. Спочатку виконавча служба отримала можливість перевіряти рахунки боржників. Пізніше того самого року відбулося масштабне розширення повноважень: СБУ, Нацполіція, БЕБ, АМКУ, НАЗК та АРМА отримали право доступу не лише до інформації про рахунки та залишки на них, але й до даних про всі банківські операції та їх учасників.
2024 рік приніс нові зміни. У березні правоохоронні органи отримали доступ до інформації про платіжні картки клієнтів банків. У травні нотаріуси отримали можливість перевіряти рахунки осіб, які зникли безвісти.
Наступний етап — податкова. Запропоновані зміни нададуть податківцям прямий доступ до банківських рахунків бізнесу та фізичних осіб без судового дозволу. Це вже не окремі винятки, а фактичне скасування банківської таємниці.
Ризики для бізнесу
Скасування банківської таємниці може суттєво змінити правила гри для бізнесу. Попри аргументи влади щодо посилення контролю за сплатою податків та боротьби з відмиванням коштів, для бізнесу виникають нові загрози.
- Витік конфіденційної інформації. Розкриття банківських даних може призвести до витоку чутливої інформації про фінансові операції бізнесу. Це створює ризик використання цих даних конкурентами, рейдерами для тиску на компанії.
- Зростання тіньової економіки. Через надмірний контроль бізнес може перейти на готівкові розрахунки чи неофіційні фінансові операції. Це не лише зменшить податкові надходження до бюджету, а й збільшить частку нелегального сектору економіки.
- Фіскальний тиск. Будь-які зарахування на рахунки підприємців можуть автоматично розглядатися як потенційний прихований дохід. Це призведе до збільшення перевірок, донарахувань податків і необхідності доводити законність кожної операції.
- Можливість зловживань. Податкові та правоохоронні матимуть більше інструментів для вибіркового тиску. Ризик необґрунтованих блокувань рахунків або маніпуляцій з податковими зобов’язаннями бізнесу значно зросте.
- Погіршення інвестиційного клімату. Надмірний фінансовий контроль відлякає потенційних інвесторів. Це може спричинити відтік капіталу та перенесення бізнес-активності в інші, більш прогнозовані, юрисдикції.
Висновки
Податкові органи за крок до отримання безпрецедентного доступу до банківських даних бізнесу без судового контролю. Це відкриває простір для фіскального тиску, вибіркових перевірок та зловживань з боку контролювальних органів. Бізнес опиняється в ситуації, коли фінансова інформація може використовуватися не лише для податкового нагляду, а й як інструмент впливу. Відсутність запобіжників лише підсилює невизначеність і змушуватиме компанії переглядати фінансові стратегії. Сподіваємось, що будуть вироблені чіткі гарантій захисту прав підприємців, в іншому разі ця ініціатива стане ще одним бар’єром для розвитку бізнесу в Україні.
