Основна функція Інтерполу – розшук осіб для затримання, ідентифікації чи попередження нових злочинів. На сьогоднішній день каналами Інтерполу розшукується близько 230 тис. осіб.
Процедура оголошення особи в розшук загалом складається з 3 етапів: (1) місцевий правоохоронний орган приймає рішення про розшук, (2) національне бюро Інтерполу перевіряє запит про розшук на відповідність актам Інтерполу, (3) Генеральний Секретаріат здійснює повторну перевірку запиту та публікує інформацію про розшук в базі.
Для систематизації бази розшуку розроблено систему notice або “карток” – 8 «карток» різного кольору в залежності від процесуального статусу особи, що розшукується, мети розшуку або виду повідомлення. Так, на даний момент існують:
- «Червона картка» – розшук підозрюваного / обвинуваченого / засудженого для екстрадиції. Станом на початок 2020 року в базі Інтерполу значилося понад 62 тис. червоних карток, з них 13 тис. – внесені тільки в 2019 р. Для порівняння, ще в 2011 р. в базу Інтерполу внесли тільки 7,6 тис. red notice .
За 2020 року Україна розмістила 150 червоних карток, а всього за запитом України для екстрадиції розшукується близько 3 тис. осіб. Червоні картки “присуджували” таким українцям, як О. Грановський, екс-командир батальйон “Айдар” С. Мельничук, колишній голова Національної комісії держрегулювання енергетики і комунальних послуг Д. Вовк, підозрюваним у справі про вбивство К. Гандзюк, екс-заступнику голови правління банку “Фінанси і кредит” О. Шапкіну та ін.
Інструмент червоної картки є дуже ефективним. Лише за 2020 р. правоохоронці України затримали 131 особу саме на підставі червоних карток, виданих за запитами інших держав.
- «Жовта картка» – розшук осіб, зниклих без вісти або осіб, які не можуть ідентифікувати себе самостійно. Тільки за 2019 р. опубліковано 3 165 жовтих карток, всього в базі – більше 12 тис., з них 7 тис. – в публічному доступі.
- «Блакитна картка» – збирання відомостей про особу, її місцезнаходження в інтересах кримінального провадження. На відміну від червоної картки, для публікації blue notice необов’язково мати статус підозрюваного та обраний запобіжний захід.
Відповідно, блакитна картка часто використовується українськими правоохоронцями для розшуку підозрюваних, щодо яких немає санкції на утримання під варту. Так, формальна постановка в розшук по блакитний картці дає підставу для заочного обрання запобіжного заходу, а також процедури in absentia.
У 2020 р. за запитом України опубліковано лише 3 blue notice, проте близько 30 % всіх скарг, поданий проти України до Комісії з контролю файлів, становлять саме скарги на блакитну картку.
- «Чорна картка» – неопізнані трупи;
- «Зелена картка» – потенційні злочинці, рецидивісти і т.д., яких ще називають “International Traveling Criminals”. Як правило, це шахраї, секс-злочинці і фальшивомонетники.
- «Помаранчева картка» – попередження про серйозну загрозу власності або здоров’ю людей. Наприклад, в 2018 році США видали orange notice щодо контрафактних подушок безпеки, а в 2020 році Інтерпол опублікував помаранчеву картку щодо “потенційної злочинної діяльності щодо фальсифікації, крадіжки і незаконного поширення вакцин від COVID-19”. Уже в 2021 році саме завдяки помаранчевій картці була розкрита злочинна група, яка володіла 2 400 дозами підробленої вакцини.
- «Фіолетова картка» – злочинні схеми, знаряддя злочину і т.д. Це відносно новий інструмент в системі даних Інтерполу. Перша “фіолетова картка” була випущена лише в 2014 році за запитом Великобританії і детально описувала методи контрабанди червоного дерева з Індії (спосіб приховування і транспортування, компанії, що брали участь в злочині і т.д.).
- Окрема картка – особи, організації та компанії, що знаходяться під санкціями Ради безпеки ООН. Найбільша група – це члени Аль-Каїди і Талібану, а також військові злочинці Судану, Сомалі, Ємену та ін.
