«Принципово важливо виконувати рекомендації НБУ — ігнорування буде трактуватися як обставини, що сприяли вчиненню правопорушення» — застерігає Денис Бугай, адвокат, партнер VB PARTNERS

— Кінець минулого року запам’ятався низкою досить гучних кримінальних проваджень щодо банкірів. Чи можна говорити про посилення кримінально-правового тиску на банківський сектор?

— Нині практично в кожного банку є кейс кримінальної спрямованості. Кінець 2019-го був особливо «багатим» на подібні справи. Причому якщо в попередні роки правоохоронці більше дивилися в бік ліквідованих банків, займаючись їх топ-менеджментом та акціонерами, то зараз вони тримають на прицілі банки, що успішно функціонують, навіть Національний банк України.

Вручення підозр членам правління НБУ — це «новація», якої правоохоронці раніше собі не дозволяли. Існувала так звана колективна безвідповідальність. Якщо ти член колегіального органу, то практично не несеш відповідальності за свої дії в рамках цього органу. Зараз усе змінилося: члени правління отримують повідомлення про підозру. Це є свідченням виходу Національного антикорупційного бюро України на банківський ринок. У полі їхнього зору близько п’яти великих банківських кейсів, розслідування за якими тривають уже понад два роки. Проведено сотні слідчих дій і десятки міжнародних співробітництв по всій Європі — починаючи від Литви та Латвії і закінчуючи Австрією, Швейцарією та Люксембургом.

Служба безпеки України теж не стоїть осторонь: вона розслідує групу справ, пов’язаних із розкраданнями в ліквідованих банках із застосуванням кореспондентських рахунків іноземних установ.

— Про які порушення зазвичай ідеться та хто є «цільовою аудиторією» правоохоронних органів?

— Ключовою «цільовою аудиторією» правоохоронців наразі є топ-менеджмент та акціонери банків. Також у зоні ризику менеджери, залучені до проведення операцій: кредитні менеджери, фахівці із застав, оцінювачі.

Особлива увага прикута до державних банків, оскільки їхній статус дає змогу правоохоронцям за будь-якої невдалої банківської операції говорити про розкрадання державних коштів. Також спостерігається певний крен у бік приватних бізнес-питань як самих банків, так і їхніх клієнтів. Це може бути майже все, що завгодно, — від питань отримання рефінансування, операцій з інсайдерами, дисконтів під час відступлення, достатності та якості застав до недбалості під час оформлення активних операцій банку.

— Які заходи доцільно вжити для мінімізації ризиків кримінально-правового переслідування топ-менеджменту і бенефіціарів українських банків?

— Щоб знизити кримінально-правові ризики, потрібно дотримуватися п’яти простих правил.

Перше — суворе дотримання формальностей, передбачених статутом та внутрішніми положеннями банку. Якщо під час проведення операції були найменші порушення, правоохоронні органи однозначно трактуватимуть їх не на користь менеджменту. Тому увага до деталей — запорука відсутності проблем у майбутньому.

Друге — впорядкування питань так званих заочних засідань, коли рішення колегіальними органами ухвалюється без очних зустрічей. З одного боку, це нормальна сучасна практика вирішення завдань шляхом опитування, телефонного дзвінка, e-mail. Особливо під час карантину. Але з іншого боку, якщо даний формат не врегульовано актами самого банку, правоохоронні органи трактуватимуть це як грубе порушення.

Третє — виключення з методологічних документів банку будь-яких оціночних категорій без конкретних критеріїв. Візьмемо, наприклад, поняття «орган або посадова особа здійснює контроль». Якщо цей термін не наповнити змістом і не роз’яснити, в чому він проявляється і яким шляхом реалізується, то слідчий дасть йому максимально широке трактування і, відповідно, отримає підставу для звинувачення посадових осіб банку в халатності.

Четверте — реакція на індивідуальні акти НБУ. Якщо НБУ виявив порушення і дав будь-які рекомендації, принципово важливо його побажання виконати — ігнорування буде трактуватися як обставини, що сприяли вчиненню правопорушення. І це незалежно від того, пов’язано дане порушення з рекомендацією регулятора чи ні.

П’яте — проведення спеціальної експертизи бізнес-процесів та внутрішніх положень на наявність кримінально-правових ризиків. За результатами потрібно внести відповідні зміни для їх виключення. Буде не зайвим провести міні-тренінг для ключових осіб банку. Досвід показує: що раніше почати профілактику або «абсорбування» потенційних проблем, то більше шансів уникнути негативних наслідків. 

— Як ви загалом оцінюєте компетенцію органів досудового розслідування в цій категорії справ?

— Так званий банкопад попередніх років спровокував суттєве збільшення кількості кримінальних справ, чого не було раніше. Як наслідок — зростання компетенції правоохоронних органів.

В Офісі Генерального прокурора сформовано окремий спеціальний департамент процесуальних керівників, який безпосередньо займається злочинами в банківській сфері. Наявність спеціальних «банківських» підрозділів неминуче провокує нові розслідування і вручення підозр.

Висока пріоритетність на державному рівні дає змогу слідчим і прокурорам використовувати великі ресурси й активно розвивати власну експертизу в категорії «банківських» справ. Нинішній стан не можна порівняти з тим, що було п’ять років тому, коли слова «акредитив» чи «кореспондентські рахунки» лякали слідчих. Сьогодні як НАБУ, так і поліція та СБУ мають достатній рівень професіоналізму для розслідування банківських справ.

Зокрема, слід відзначити успіхи у сфері міжнародного співробітництва. Гроші «не бачать» кордонів. Рух грошової маси в одному кейсі може відбуватися одночасно в п’яти юрисдикціях. Наші правоохоронні органи успішно навчилися розкривати банківську таємницю, вилучати документи не тільки в Україні, але й за кордоном.

Нова їхня навичка — арешти активів в іноземних банках. Банківська таємниця практично перестала існувати. Ключовий тренд — активна співпраця слідчих і заміна принципу взаємності на принцип ініціативності. Якщо прокурор європейської країни бачить у своїй юрисдикції наявність будь-яких активів, пов’язаних із розслідуванням в Україні, він за власною ініціативою їх блокує та інформує про це українського колегу. Також він усіляко допомагає заарештувати такий актив. Раніше іноземні прокурори виявляли активність виключно за запитом української сторони.

— А що можете віднести до проблемних питань кримінальних проваджень у банківському секторі?

— Серед складнощів я б виділив комплексність. Тут, як правило, не існує «одноходовок», кожна, на перший погляд, незначна деталь може мати вирішальне значення як для сторони обвинувачення, так і для захисту.

Для ефективного розслідування або захисту треба володіти не тільки кримінальним правом і процесом, а й мати високу експертизу в питаннях корпоративного права, фінансового моніторингу, банківського законодавства, функціонування міжнародної банківської системи в цілому. Знання англійської мови теж важливе.

Вирішальна роль у банківських розслідуваннях відведена експертизам, які встановлюють збиток та підтверджують факти руху грошових коштів. Якість таких експертиз зазвичай не надто висока.

Варто згадати також про проблему прийняття рішення колегіальними органами. Існує думка, якщо рішення прийнято колегіальним органом (правлінням, кредитним комітетом), то це знімає відповідальність з його членів. Такий висновок є помилковим. Нині правоохоронці готові пред’являти підозри безпосередньо кожному члену колегіального органу, якщо буде встановлено, що рішення завдало шкоди або прийнято з порушенням вимог законодавства, внутрішніх документів банку.