Закон діє вже понад два роки. Однак, як показує практика, контролювальні органи лише зараз поступово починають сприймати та впроваджувати його норми в своїй діяльності.
Тетяна Сільченко, адвокатка та старша юристка VB Partners, у матеріалі для «Юридичної практики» пояснила, як бізнесу використати закон на свою користь.
Ми постійно аналізуємо практику Верховного Суду, який демонструє готовність застосовувати цей закон та формує орієнтири. Ці орієнтири відкривають бізнесу більше можливостей для захисту своїх інтересів ще до того, як спір потрапить до суду.
Можна впевнено сказати, що активна позиція бізнесу в адміністративному провадженні збільшує шанси на успіх у майбутньому судовому спорі.
Саме тому сьогодні для бізнесу важливо не лише знати, а й розуміти, як використовувати норми закону про адмінпроцедуру на свою користь.
Нижче розглянемо, які можливості закон відкриває для бізнесу та які процедурні порушення з боку контролювальних органів Верховний Суд визнає достатньою підставою для скасування їхніх рішень.
Чому закон про адмінпроцедуру – важливий для бізнесу?
Закон про адміністративну процедуру запровадив єдині правила взаємодії бізнесу з державними органами незалежно від сфери регулювання.
Для бізнесу це означає, що дії та рішення контролювальних органів повинні відповідати єдиним процедурним стандартам, незалежно від того, чи йдеться про ліцензування чи перевірку.
Закон діє там, де є індивідуальне рішення адміністративного органу щодо вашого підприємства або його прав / обов’язків. Тобто сфера застосування – дуже широка.
Регулювання охоплює взаємини бізнесу з органами виконавчої влади під час:
- державної реєстрації нерухомості або бізнесу
- отримання дозволів, ліцензій
- інспекційних перевірок контролювальних органів
- застосування заходів впливу
Що змінив закон про адмінпроцедуру?
До ухвалення закону в Україні не існувало загальної адміністративної процедури – кожна сфера взаємодії бізнесу з державою регулювалася власними правилами.
Як наслідок, існували численні прогалини та суперечності між нормативними актами.
Наразі система законодавства побудована таким чином:
- закон про адміністративну процедуру є загальним;
- спеціальні закони продовжують діяти, але лише в частині, що не суперечить принципам загального та з перспективою поступової гармонізації з нормами закону про адмінпроцедуру.
Тобто вже сьогодні будь-який адміністративний акт має відповідати основним засадам адмінпроцедури.
Це означає, що порушення принципів цього закону може бути самостійним аргументом для оскарження рішень контролювального органу навіть тоді, коли профільне законодавство ще не узгоджене з його положеннями.
Наприклад, якщо орган порушив процедуру під час застосування штрафу, рішення про накладення такого штрафу може бути визнане протиправним.
Отже, навіть там, де профільне законодавство ще не узгоджене, принципи закону про адмінпроцедуру вже повинні застосовуватися.
Як застосовує норми закону Верховний Суд?
За 2,5 роки дії закону про адміністративну процедуру сформувалась практика, яка підтверджує: закріплені принципи та гарантії є реальними засобами захисту бізнесу в суді.
Ключові правові висновки, які вже сформовані Верховним Судом:
- Порушення права бути проінформованим, висловити свою позицію до прийняття рішення може призвести до його скасування.
- Розмежування критеріїв «на підставі», «в межах повноважень» та «у спосіб». Порушення порядку прийняття або форми адміністративних рішень – підстава для визнання рішення протиправним.
- Недостатнє мотивування негативного адміністративного акта – самостійна підстава для його скасування.
- Затягування з прийняттям рішення також може свідчити про порушення прав бізнесу. Своєчасність рішень – окремий критерій їх правомірності.
- Рішення мають бути пропорційними – навіть значний суспільний інтерес не може досягатися шляхом ігнорування процедурних вимог.
Таким чином, практика Верховного Суду свідчить, що закон про адміністративну процедуру є дієвим інструментом. Саме тому під час взаємодії з регулятором варто оцінювати не лише зміст, а й дотримання процедурних вимог, оскільки саме вони можуть стати вирішальним аргументом у суді.
