У спорах між Фондом та керівниками неплатоспроможних банків центральне місце посідає питання фідуціарних обов’язків та презумпції вини керівників банку.
За замовчуванням, керівник діє в інтересах банку, його рішення – обґрунтовані, а обов’язки виконані належним чином.
Однак, якщо Фонд спростує добросовісність рішення/дії керівника хоча б за одним критерієм, тоді саме керівнику буде необхідно доводити відсутність своєї вини. На практиці це створює складну ситуацію для захисту посадових осіб банку.
- Як працює презумпція: справа Укоопспілки
25.05.2021 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на дві так звані презумпції: перша випливає з фідуціарних обов’язків, друга – з позадоговірних зобов’язань.
Фідуціарні обов’язки – обов’язки посадової особи діяти дбайливо та лояльно, в найкращих інтересах банку.
Презумпція №1 (фідуціарна)
Діє на користь керівника.
Суд виходить з презумпції, що керівник діяв в найкращих інтересах банку, його рішення були незалежними та обґрунтованими.
Презумпція № 2 (позадоговірна)
Діє проти керівника.
В позадоговірних зобов’язаннях діє презумпція вини заподіювача такої шкоди. Спростування цієї вини є обов’язком відповідача.
Тобто формально діє презумпція добросовісності дій посадової особи. Але після того, як Фонд спростує її хоча б за одним критерієм, негайно «вмикається» презумпція вини. Тоді тягар доказування повністю перекладається на відповідача.
Це робить захист надзвичайно складним. Достатньо Фонду зазначити, що рішення не було обґрунтованим або не відповідало інтересам банку – керівник вже має спростовувати свою вину в заподіянні шкоди.
- Головна мета керівника – економічний розвиток банку
Судова практика у цій категорії спорів сформувала головну мету фідуціарних обов’язків: необхідність забезпечення економічного розвитку банку.
Це означає, що суди оцінюють не процес, а результат.
Навіть якщо всі процедури дотримані, але банк не розвивався економічно, а навпаки – занепадав, це може бути підставою для висновку про порушення фідуціарних обов’язків.
В тій самій, знаковій справі банку Укоопспілки суд встановив стандарт: «Відповідачі, які володіли спеціальними знаннями та досвідом як керівники банку, не могли не розуміти значення та наслідки своїх дій».
Тобто від керівника банку очікується професійне розуміння банківських ризиків. Посилання на незнання або непередбачуваність наслідків не працює.
Суди застосовують підвищений стандарт до керівників банків з огляду на кваліфікаційні вимоги, досвід та обов’язок постійної відповідності вимогам.
- Виконання формальних вимог – недостатньо: справа Платинум Банку
На судову практику суттєво вплинуло й рішення у справі Платинум Банк, де суди знов прийняли рішення проти банкірів. Цікаво, що однією з відповідачів у цій справі була К. Рожкова.
Правила гри стали жорсткішими. Оскільки суди виснували, що недостатньо оцінювати лише формальну сторону питання: «Навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства».
Тобто справа Платинум Банку підняла планку. Суди оцінюють не процедурну правильність, а економічну доцільність кожного рішення та розумність ризиків.
- Правило «ділового рішення» не є абсолютним: справа Євробанку
У цій справі суд звернув увагу на доктрину судового невтручання в бізнес-рішення, відому як «правило ділового рішення».
Business judgment rule передбачає, що суд не втручається в питання господарської діяльності компанії, не замінює її менеджмент і не може оцінювати бізнес-рішення з точки зору їх ефективності.
Однак, у справі Євробанку висновок був таким: «правило ділового рішення» не захищає очевидно нерозумні, абсурдні рішення, яким немає пояснень, які належним чином не обґрунтовані».
Отже, дане правило захищає керівників лише від звичайних помилок у судженнях, але не від нерозумних, абсурдних рішень.
Презумпція вини керівників є основною проблемою для захисту посадових осіб банку у спорах за позовами ФГВФО. Хоча і останнім часом ми спостерігаємо зміну підходів у судах першої та апеляційної інстанції.
Так, наприклад, у справах Дельта Банк, Укоопспілка (новий розгляд) суди вказали, презумпція вини не є самодостатньою підставою для відповідальності. Рішення на користь банкірів обґрунтовані тим, що Фонд не довів вину відповідачів та прямий причинно-наслідковий зв`язок між збитками та діями/рішеннями відповідачів.
