Про ключові зміни в санкційній політиці України за останній рік та їхній вплив на практику застосування санкцій – у коментарі радниці VB Partners Юлії Кузнець для Юридичної Газети.
Перша і найбільш масштабна прогалина, на мій погляд, – це відсутність кримінальної відповідальності за порушення та/або обхід санкцій.
В Україні інститут санкцій існує вже більше 10 років. Однак заборони порушувати санкції, так само як і кримінальної відповідальності за їх порушення та/або обхід, досі немає.
На початку 2025 року з’явилася надія, що нарешті ця прогалина буде усунена – Президент зареєстрував у Верховній Раді законопроєкт №12406 зі статусом «невідкладний», який хоч і не ідеальний, однак усуває вказані вище прогалини.
Перші пів року ми спостерігали активну роботу в цьому напрямі – у червні законопроєкт прийнято за основу. У липні – підготовлено до другого читання. На жаль, у другому півріччі робота припинилася. Законопроєкт так і не був винесений на друге читання.
Отже, минув ще один рік, коли Україна, яка активно закликає іноземних партнерів застосовувати санкції, карати за їх порушення, не запровадила аналогічні механізми у своєму законодавстві.
По-друге, залишається відчутною відсутність прозорої, чітко регламентованої процедури застосування санкцій. Із інструменту захисту національної державності, боротьби із зовнішнім ворогом санкції перетворилися на інструмент політичної боротьби, притягнення до кримінальної відповідальності. Саме відсутність чіткої процедури застосування санкцій відкрила можливість для спотворення мети їх застосування.
По-третє, відсутність моніторингу ефективності застосованих санкцій. Доволі часто спостерігаємо, що санкції застосовуються механічно (без оцінки кожного виду санкції на предмет досягнення мети) на десятки років, іноді навіть безстроково. РНБО у своїх рішеннях зобов’язує Кабмін, СБУ та НБУ здійснювати моніторинг ефективності застосованих санкцій. Однак на практиці такий моніторинг у розрізі кожної підсанкційної особи не здійснюється.
У поєднанні з відсутністю реального судового контролю, на що вже вказав ЄСПЛ у справі «ТОВ «МСЛ» проти України», це фактично унеможливлює скасування санкцій навіть у разі втрати їх ефективності.
