Одними з найбільш поширених розслідувань відносно бізнесу є кримінальні провадження за статтями 190, 191, 212 Кримінального кодексу (КК) України (шахрайство, привласнення та розтрата майна, ухилення від сплати податків).
Як правило, такі справи супроводжуються великою кількістю обшуків. Результат – вилучення майна, а також подальший його арешт. Це, безумовно, негативно впливає на життєдіяльність компаній.
Якнайшвидше повернення вилученого майна є важливим для відновлення бізнес-процесів. Процедура його повернення передбачена нормами Кримінального процесуального кодексу (КПК) України.
Тимчасово вилучене майно
Відповідно до загальних положень КПК України, під час обшуку може бути вилучено майно, яке прямо зазначене в ухвалі суду про обшук. Однак фактично слідчі можуть вилучити будь-яке майно за власним рішенням. Саме цим вони широко користуються на практиці.
Майно, яке не зазначене в ухвалі суду про обшук, але вилучене слідчим має статус тимчасово вилученого майна. Набуття майном такого статусу має важливе значення.
Таке майно підлягає арешту або поверненню власнику. КПК України чітко визначає строк для вчинення таких дій.
Згідно із положеннями статті 171 КПК України, таке майно має бути арештоване протягом 72 год. Крім того, слідчий не пізніше 48 год. має звернутись до суду із відповідним клопотанням про накладення арешту.
У випадку, якщо хоча б один з цих строків з будь-яких причин не буде дотриманий, майно має бути негайно повернуте власнику.
Згідно з вищевказаною нормою, слідчі після обшуку, зазвичай, ініціюють питання про накладення арешту лише на тимчасово вилучене майно.
Алгоритм дій при поверненні тимчасово вилученого майна
Одразу після спливу вищевказаних строків власник або його адвокат має вижити наступних заходів для виконання вимог законодавства та повернення вилученого майна його володільцям:
- звернення з відповідним клопотанням до слідчого/прокурора;
- оскарження до суду їх бездіяльності щодо неповернення майна;
- ініціювання дисциплінарних проваджень та внесення відомостей до ЄРДР за таким фактами.
Вилучення майна, прямо визначеного ухвалою суду про обшук, та його повернення
Що стосується майна, вилученого відповідно до ухвали про обшук, то слідчі обмежуються винесенням лише постанови про визнання його речовим доказом.
Таке майно, як правило, тривалий час знаходиться у слідчого у якості речового доказу. Арешт на нього не накладається.
Однак, КПК України передбачає процедуру повернення такого майна.
Так, 100 КПК України визначає, що вилучене майно має бути якнайшвидше повернуте володільцю, крім випадків, коли воно отримане за процедурою тимчасового доступу або арештоване.
Таким чином, якщо майно вилучається відповідно до ухвали про обшук (майно прямо в ній зазначене) або вилучається як тимчасово вилучене, воно в будь-якому разі може зберігатися у слідчого як речовий доказ тільки після накладення на нього арешту.
Порушення слідчим такої процедури є підставою для повернення майна.
Існує пряма заборона на вилучення мобільних терміналів та електронних інформаційних систем
Одним із найбільш поширених порушень під час обшуку є вилучення техніки (телефонів, комп’ютерів, планшетів, тощо).
Саме з метою припинення таких зловживань зі сторони слідчого, ще у кінці 2017 року були внесені зміни до КПК України. Відповідно до них, введено пряму заборону на вилучення електронних інформаційних носіїв.
Крім того, законодавцем була передбачена можливість залучення спеціаліста для копіювання інформації з цих предметів без їх вилучення. Винятками із цього лише є: (1) перешкоджання власниками в доступі до пристроїв; (2) потреба в наданні таких пристроїв для проведення експертизи; (3) визнання пристроїв знаряддям злочину.
Таким чином, у випадку надання власником доступу до електронних інформаційних носіїв слідчий зобов’язаний залучити спеціаліста та скопіювати наявну інформацію.
Вилучення ж техніки у такому випадку буде незаконним. Відповідно, вона не може бути арештована та повинна бути негайно повернута власнику.
Арешт майна
Якщо мова йде про вилучене майно компанії, то на нього накладається арешт, як правило, з метою збереження речових доказів або для забезпечення спеціальної конфіскації.
У випадку, якщо арешт накладено з метою збереження речових доказів, правоохоронці повинні довести в суді, що вилучене в ході обшуку майно має доказове значення. Тобто, воно може або підтвердити, або спростовувати обставини, які є предметом розслідування у конкретній справі.
Варто звернути увагу, що постанова слідчого про визнання вилученого майна речовим доказом не є панацеєю та не гарантує накладення судом арешту.
На практиці все частіше трапляються випадки, коли суди визнають постанову слідчого про визнання речовим доказом формальною, тобто невмотивованою. І як результат відмовляють в арешті.
Така позиція є абсолютно вірною і такою, що направлена на боротьбу із свавіллям слідства. Оскільки арешт майна є безпідставний за відсутності можливості використовувати його як доказ.
Для забезпечення спеціальної конфіскації арешт не може застосовуватись до майна добросовісного набувача. Слідство має довести, що таке майно завідомо було: (1) одержане злочинним шляхом, (2) було предметом злочину, (3) або використовувалось для вчинення злочину чи для схиляння інших осіб до його вчинення.
Без доведення цих обставин арешт майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації не може бути застосований на законних підставах.
Підсумовуючи вищезазначене, щоб повернути вилучене в ході обшуку майно власник або його адвокат мають довести, що воно не має жодного відношення до кримінального провадження, не може бути речовим доказом по справі, набуте законним та добросовісним шляхом та на законних підставах належить його володільцю.
Автор: Сергій Бойко, адвокат VB Partners
