Дедалі частішими стають випадки притягнення свідків до кримінальної відповідальності з посиланням на ст. 63 Конституції України при відмові в дачі показань.
Нещодавно НАБУ повідомило про підозру колишньому митнику за ч. 1 ст. 385 КК України (відмова свідка від давання показань). Він відмовився свідчити у справі про завдання збитків через сприяння контрабанді електроніки, посилаючись на конституційне право. Слідство вважає таке посилання неправомірним, оскільки показання стосувалися не його особисто, а дій третьої особи. І це вже не перше таке кримінальне провадження.
У зв’язку з цим є потреба визначити межі цього права та підстави його застосування.
Ст. 63 Конституції України передбачає фундаментальне право: особа не несе відповідальності за відмову давати показання щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів. Ця гарантія знайшла своє відображення й у ст. 66 КПК України, яка визначає права свідка в межах кримінального провадження. Свідок має право відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів сім’ї, що можуть бути підставою для підозри.
Отже, свідок може відмовитися надавати покази, що можуть створити ризик кримінального переслідування щодо:
- себе особисто;
- близьких родичів або членів сім’ї, до яких відносяться чоловік/дружина, батьки, діти, онуки, брати/сестри, баба/дід, усиновлювачі/усиновлені, опікуни/піклувальники;
- осіб, що спільно проживають і ведуть спільне господарство, але не перебувають у шлюбі. Повний перелік осіб, щодо яких можна не свідчити, визначений у ст. 3 КПК України.
Очевидно, що вказане правило набуло широкого застосування при формуванні стратегії захисту в межах кримінального процесу. Тому правоохоронці прискіпливіше оцінюють такі доводи захисту.
У разі безпідставної відмови у наданні показань закон передбачає кримінальну відповідальність (ст. 385 КК України).
Отже, право на мовчання не розповсюджується якщо:
- показання стосуються третіх осіб — колег, партнерів, керівників, підлеглих, друзів, знайомих;
- особа є свідком обставин без власної причетності;
- особа не є близьким родичем згідно закону — службові або дружні стосунки не створюють права на відмову.
Як мінімізувати ризики кримінального переслідування у таких справах? Сформувати чітку позицію (пояснення) щодо використання ст. 63 Конституції при відмові надавати відповідь на конкретне запитання. Навіть мінімальне обґрунтування відмови у дачі показань, зафіксоване у протоколі допиту, допоможе мінімізувати ризик кримінального переслідування на цій підставі. Тому при підготовці до допиту важливо визначити, які показання особи потенційно можуть стати підставою подальшого кримінального переслідування та коли варто скористатися правом не свідчити проти себе.
Отже, ст. 63 Конституції України надає кожній особі потужний інструмент правового захисту. Не відповідати на запитання, які можуть зашкодити чи самій собі, чи членам родини — це право, а не обов’язок. Водночас ця гарантія не може стати підставою для ухилення від свідчення про дії третіх осіб. Неправильне застосування може призвести до кримінальної відповідальності за ст. 385 КК України. Тому реалізація цього права потребує обізнаності, уважності й правової підтримки.
Оксана Єсипенко для Юридичної Газети
