Мирослава Вараницька навчається на магістерській програмі з міжнародного оподаткування та міжнародних операцій підприємств в Університеті Париж 1 Пантеон-Сорбонна, а зараз проходить стажування в українській юридичній фірмі VB Partners. Ми поговорили про те, як влаштоване право у Франції, чому вона обрала українську практику і що її здивувало в перші тижні роботи.
— Мирославо, розкажіть нашим читачам трохи про себе. Як ви прийшли в право і чому обрали саме міжнародний бізнес-напрям?
Тут не буде історії про те, що я з дитинства мріяла стати юристкою. Мене завжди цікавило багато різних сфер, тож вибирати доводилося радше через перевантаження інтересами. Право стало поєднанням підліткового максималізму та бажання займатися корисним ремеслом.
Інтерес до окремих галузей сформувався вже під час навчання. Бізнес-право зацікавило своєю комплексністю: воно охоплює різні сфери й не замикається в одній тематиці, тому в роботі не буває одноманітно. А міжнародний вимір – це моя стратегічна перевага. До речі, це мені згодом підкреслили на кураторських зустрічах у VB Partners. Так поступово і склався мій вибір.
— Ви навчалися в Греноблі, потім у Сорбонні, проходили програму College of Law. Що з цього шляху найбільше вплинуло на вас як на майбутню юристку?
— Кожен із цих трьох етапів зробив свій внесок. College of Law сфокусований на додаткових навичках: туди потрібно отримати запрошення, програма є додатковою, платною і представлена лише в кількох університетах.
На ній порушували питання, на які зазвичай бракує часу у стандартному навчанні, але які важливі для юриста, – геополітичні виклики, умови тримання під вартою та шляхи їх покращення. Ми працювали у форматі дебатів, готували й оформлювали законопроєкти та презентували їх у форматі парламентських дискусій від різних партій. Окремо були курси риторики та імпровізації.
Сорбонна і Гренобльський університет – це радше класичні академічні програми, які формують фундаментальні юридичні знання (hard skills), тоді як College of Law – про розвиток мислення та soft skills. Саме soft skills дозволяють ефективно застосовувати знання на практиці й розкривати свій потенціал.
— Як загалом влаштоване навчання права у французькому університеті? Що б, на вашу думку, здивувало українського студента?
Навчання поєднує лекції, семінари, значний обсяг самостійної підготовки та інверсійну педагогіку. Є багато позанавчальних активностей, а стажування зазвичай не є обов’язковим елементом програми.
Українського студента, напевно, здивувала б можливість повторити курс, якщо не вдалося скласти іспити чи виконати вимоги для переходу, – це доволі поширена практика. За нею стоїть високий рівень відсіву: на моєму курсі після першого року на другий перейшло близько 30% студентів, разом із тими, хто вже повторював рік.
— Ви стажувалися в юридичній клініці Сорбонни та у французьких адвокатських бюро. Над якими питаннями вам доводилося працювати у французькій практиці?
Юридична клініка Сорбонни – це формат, близький до благодійної організації, де студенти працюють із реальними кейсами під наглядом супервайзерів і викладачів. Клініка поділена на тематичні секції: арбітраж і медіація, право інтелектуальної власності, загальне приватне право. Я працювала в секціях міжнародного права та бізнес-права й оподаткування. Одне із завдань, наприклад, — аналіз уникнення подвійного оподаткування після продажу нерухомості в Україні.
Стажувань в адвокатських бюро було три. Перше – у сфері кримінального та сімейного права: підготовка процесуальних документів, участь у судових засіданнях, аналіз доктрини та практики для аргументації, зустрічі з клієнтами. Друге – у бюро публічного права: міграційного та містобудівного. Завдання були дуже різнопланові й іноді передбачали навіть виїзди до психіатричної лікарні в межах окремих справ (це радше винятковий досвід – мені пощастило). Третє – у сфері бізнес-права: підготовка міжнародного договору дистрибуції та правові висновки для клієнтів щодо застосування конкурентного права ЄС при виході на нові ринкові ніші.
— Як сталося, що для стажування ви обрали саме Україну? Для студентки, яка навчається в Парижі, це не найочевидніший вибір.
До цього мої стажування були переважно у французьких юридичних структурах, тому український досвід для мене особливо цінний: він розширює професійний контекст і розвиває міжнародну складову профілю, стратегічно для мене важливу. Окремо цікаво, що сферу, у якій я стажуюся, зараз особливо цікаво вивчати саме з української перспективи – з усіма дерогаціями від зобов’язань у сфері прав людини, пов’язаними з воєнним станом.
— Чому ви обрали саме VB Partners? Що ви знали про фірму до приїзду? Якими були ваші очікування і наскільки перші дні їм відповідали?
VB займає цікаву нішу у сфері транскордонного кримінального права. Для мене це унікальна можливість побачити, як на практиці працюють міжнародний розшук, взаємодія з Інтерполом, процедура екстрадиції та пов’язані з нею ризики для інкримінованої особи.
Перед приїздом я переглянула інтерв’ю своїх кураторок і партнера-засновника, тож уже знала основні принципи роботи компанії, підхід до стажерів і, головне, правило Grow or Go. Моє золоте правило – не мати очікувань, бо саме вони є головним джерелом розчарувань. Але перші дні виявилися дуже добре організованими: таймінг навіть першого дня був розписаний за стандартною для стажера процедурою, тож усе пройшло максимально гладко.
— Як зазвичай проходить ваш робочий день у фірмі? Над якими завданнями ви вже встигли попрацювати? Що виявилося складнішим, ніж ви очікували? А що, навпаки, простішим?
Кожен мій день починається з переліку завдань, який я прописую та надсилаю наставницям. Спочатку це вимагало часу й певного «налаштування», але згодом стало звичною частиною ритму. Далі я працюю над завданнями й погоджую проміжні результати з кураторками.
Завдання здебільшого з транскордонним елементом. Я аналізувала екстрадиційні практики – французькі рішення щодо екстрадиції до України, підходи ЄСПЛ у справах про екстрадицію, а також можливі механізми участі міжнародних організацій у таких процедурах. Попереду – аналіз рішень Суду ЄС у контексті санкційних питань.
Складнішим виявився блок, пов’язаний із внутрішньоукраїнським правом: юрист має працювати з високою точністю, а для мене це означає додатковий час на опрацювання специфіки українського законодавства. Правові системи загалом подібні, але технічні відмінності є, тож у цій частині колеги-стажери з українських ЗВО орієнтуються швидше. Втім, простих завдань у роботі юриста фактично не буває – кожне потребує точності й уваги до деталей.
— Тепер ви бачите і французьку, і українську юридичну практику зсередини. Що між ними спільного, а в чому найбільші відмінності? Чи є щось у роботі української команди, що вас приємно здивувало?
Спільне те, що в обох системах значну частину роботи становить аналіз судової практики та правових позицій. Відрізняється передусім формат роботи з процесуальними документами та структура досьє. Це логічно: завдання розподіляють так, щоб максимізувати ефективність, і стажерів залучають до завдань, що відповідають їхньому рівню та спеціалізації.
Найбільше приємно вразив індивідуальний план розвитку кожного члена команди. Він, з одного боку, відповідає принципу Grow or Go, а з іншого – дає чітке розуміння професійної траєкторії. Схоже, саме такі підходи й формують динаміку розвитку в компанії.
— Що з українського досвіду вам хотілося б «забрати» із собою до Франції?
Перфекціонізм у роботі з усім – звідси багатоступенева, іноді «двадцятиетапна» перевірка документів. Звичку завжди робити трохи більше, ніж поставлене завдання. І загалом темп роботи та вимогливість до точності. А ще, напевно, адаптувала б Grow or Go до свого сталого citius, altius, fortius.
— Вашими кураторками є радниці VB Partners Лілія та Юлія Кузнець. Адвокатки відзначені в рейтингу «Юридичної Газети» «Rising Leader: нова генерація лідерів 2026». Чого ви вчитеся у них такого, чого не дає університет? Яка порада чи підказка вже стала вам у пригоді?
Передусім уважності до деталей, уміння відстоювати позицію та комунікаційних навичок за стандартами ефективної комунікації VB: мої кураторки для мене – зразок такої комунікації та постановки завдань за SMART.
Принцип Grow or Go у французькому контексті можна порівняти з injonction à la perfection – своєрідним «приписом до досконалості», постійною вимогою ставати кращою, яка іноді відчувається виснажливо, але є необхідною. Мої кураторки – приклад цього підходу в дії. Їхній перфекціонізм спочатку навіть трохи лякав (чесно, іноді лякає й досі), але саме він, як мені здається, і формує рівень rising leader.
— Чого ви хочете навчитися до завершення стажування?
Готувати документи, які не потребують суттєвих правок, – хоча це той рівень, до якого ще рости й рости. З приземленішого – прокачати навички ефективної комунікації, які дає VB Partners. Це безцінний інструмент, що стане у пригоді і в роботі юристки, і в повсякденному житті.
— Що б ви порадили студентам, які тільки починають набувати практичного досвіду? Чи варто пробувати себе і в Україні, і за кордоном?
Досвід – це завжди цінно, саме тому я зараз у VB. І що він різноманітніший, то краще. Це не лише про право: міжнародний досвід розвиває і hard skills, і soft skills – передусім адаптивність до іншого середовища, іншої правової системи та іншої логіки роботи. Універсальної відповіді немає – кожен обирає свій шлях за можливостями й обставинами. Але я вважаю, що не варто обмежувати себе рамками: шукати треба сам досвід – вітчизняний чи закордонний.
Для Юридичної Газети
