Вже більше року діють нові редакції процесуальних кодексів України. Однією з новел судової реформи була нейтралізація зловживань в судових спорах та введення відповідальності за недобросовісні дії сторін. Адже кожен юрист на практиці стикався зі зловживанням правами, в основному націленим на затягування процесу.

За що?

Наразі законодавець визначив у якості основних принципів господарського процесу недопустимість зловживання процесуальними правами. Відповідно до ст. 43 ГПК України учасники судового процесу, в тому числі представники, мають добросовісно користуватись процесуальними правами, а зловживання не допускаються.

В залежності від конкретних обставин суд фактично може визнати зловживанням правами будь-які дії, що протирічать завданням господарського провадження. З першого погляду здається, що суд наділений необмеженими повноваженнями визнавати дії зловживанням правами. Але це лише з першого погляду.

Хоча перелік і не є вичерпним, ГПК України все ж таки визначені орієнтири таких дій, які можливо розділити на декілька груп.

По-перше, це дії, спрямовані на затягування процесу:

  1. Оскарження судового рішення, що не підлягає оскарженню, не має сили або дія якого завершилась. На мою думку, така підстава буде найпопулярнішою декілька років. Адже багато хто звик, що будь-яку ухвалу можна оскаржити, і справа піде в апеляцію. Поки розглянеться питання і повернеться справа, пройде декілька тижнів.
  2. Заявлення завідомо безпідставного відводу. В даному випадку на практиці можуть виникнути спори стосовно обґрунтованості відводу. І, на мою думку, лише заявлення відводу без фактичних пояснень може бути підставою для визнання зловживання. Звичайна незгода суддів з підставами для відводу не має кожного разу вважатись заявленням завідомо безпідставного відводу.
  3. Подання клопотання для вирішення питання вже вирішеного судом за відсутності інших підстав або нових обставин.
  4. Здійснення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування або перешкоджання розгляду справи або виконання судового рішення.

По-друге, подання декількох однакових позовів до одного й того самого відповідача або подання декількох позовів з аналогічним предметом та за аналогічними обставинами. Окремо законодавець зазначив і так іменовані «каруселі» – здійснення дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

По-третє, «пусті» позови. Тобто подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмету спору або в спорі, що має очевидно штучний характер.

По-четверте, зміна підсудності. В цю групу дій потрапляє безпідставне або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо хибне залучення особи в якості відповідача (співвідповідача) за тієї ж мети.

По-п’яте, порушення прав третіх осіб. Наприклад, укладення мирової угоди, націленої зашкодити правам третіх осіб або умисне неповідомлення про осіб, що мають бути залучені до справи.

Таким чином, законодавець сам визначив найчастіші порушення, і не було і нема необхідності очікувати роз’яснень Верховного Суду про те, які випадки все ж таки підпадають під зловживання процесуальними правами.

Які санкції?

По-перше, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву або клопотання. При цьому, варто звернути увагу, що виходячи з будови норми, до запуску Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть бути повернені й судом першої інстанції (наприклад, визначення у справах №904/25/19 від 31.01.2019, №905/1051/16 від 01.10.2018, №908/2394/16 від 17.09.2018 та ін.). Після впровадження системи всі апеляції вже будуть подаватись до апеляційного суду безпосередньо.

По-друге, суд зобов’язаний уживати заходів для попередження зловживань процесуальними правами. У випадку визнання зловживання учасником судового процесу суд застосує заходи щодо нього, визначені ГПК України.

Так, окрім зазначеного повернення скарг, суд може накласти штраф у розмірі від 1 до 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (до 30.06.2019 – від 1 991 до 19 910 грн). У разі повторного зловживання розмір штрафу складе від 5 до 50 прожиткових мінімумів (від 9 955 до 99 550 грн).

При цьому, суд може застосувати штраф і до учасника процесу (відповідача, позивача та ін.) та до його представника. Одночасне накладання штрафів на обох також допускається (ч. 3 ст. 135 ГПК України).

Визначення про накладання штрафу є виконавчим документом і має містити всі необхідні реквізити. Незважаючи на це, суди неохоче накладають штрафи, хоча випадки визнання дій зловживанням процесуальними правами розповсюджені.

Варто зауважити, що визначення про стягнення штрафу може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такого рішення не перешкоджає розгляду справи. Визначення суду апеляційної інстанції за результатами перегляду накладення штрафу є остаточним та оскарженню не підлягає. Визначення Верховного Суду про накладення штрафу оскарженню не підлягає.

На мою думку, для попередження зловживань у майбутньому суди мають активніше застосовувати штрафи, враховуючи, звичайно, обставини справи. Саме особисте фінансове стягнення зможе попередити безпідставні заявлення.

Також суд має право накласти на сторону, що зловживає процесуальними правами, судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення справи (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Наступна санкція – це постановлення судом окремої ухвали, в тому числі щодо адвокатів та прокурорів (ст. 246 ГПК України). Така ухвала направляється судом до дисциплінарних органів адвокатури або прокуратури. Наразі зловживання процесуальними правами не закріплено як дисциплінарний проступок у законах про прокуратуру або адвокатуру. Але такий проступок пропонується в законопроекті «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №9055.

Що ж далі?

Я вважаю, що суди будуть частіше використовувати санкції щодо зловживання процесуальними правами після узагальнень та роз’яснень Верховного Суду. Але вже тепер судді мають належні інструменти для попередження таких зловживань. Сподіваюсь, через рік кожне зловживання буде визнаватись судом як таким, а через декілька років недобросовісні дії зникнуть.

Автор: адвокат, старший юрист VB PARTNERS Микита Нуралін